| Говори правильно! |
 |
| Код кнопочки |
|
|
Формування орфоепічних умінь і навичок школярів у процесі вивчення фонетики
|
| 2017-01-17, 19:49 |
Актуальність теми. Мовна політика в Україні визначається тим, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Українська мова є обов’язковим предметом вивчення в усіх навчальних закладах країни. У Державному стандарті базової і повної середньої освіти (освітня галузь „Мови і літератури”) [11] ставиться мета забезпечити вільне володіння українською літературною мовою як засобом та умовою успішної соціалізації і самореалізації особистості в українському суспільстві.
Однією з важливих ознак культури українського мовлення є його відповідність орфоепічним нормам. Естетична цінність правильної вимови дуже велика, оскільки це своєрідне дзеркало, яке яскраво відображає ступінь загального інтелектуального розвитку людини. Правильної літературної вимови потрібно навчати так само регулярно, як навчають граматики, правопису. Існує тісна залежність між знаннями школярів із фонетики і орфоепічними вміннями та навичками.
Аналіз науково-методичної літератури та спостереження процесу викладання української мови в школі засвідчили, що орфоепічна робота під час вивчення фонетики є вкрай важливою. Тому проблема формування орфоепічних навичок має соціальний характер і потребує постійної й неослабної уваги. Загальноприйнята орфоепія охороняється правописним законом, є необхідною умовою розвитку духовної і матеріальної культури нашого народу. Питання орфоепічної культури набуло особливої актуальності в наш час, коли закладаються підвалини української національної школи – навчально-виховного закладу, зорієнтованого на перспективу розвитку духовного та інтелектуального потенціалу українського народу.
Питання взаємозв’язку вимови і написання, врахування орфоепічних навичок в процесі вивчення фонетики знайшло своє відображення в науково-методичній і довідковій літературі, новітніх програмах, шкільних підручниках та нормативних документах Міністерства освіти і науки України. Впорядковується український правопис, видаються орфоепічні словники, повертаються до життя напівзабуті слова та їх граматичні форми, формуються нові концепції навчання української мови (О.Біляєв, М.Вашуленко, Л.Мацько, С.Єрмоленко, Л.Скуратівський, Л.Симоненкова, Г.Шелехова), розробляється державний стандарт української мови (Л.Скуратівський, О.Біляєв, М.Вашуленко, Л.Мацько, Н.Бондаренко, Л.Симоненкова, Г.Шелехова, О.Хорошковська, К.Повхан, О.В.Новосьолова, А.В.Ярмолюк), створюються нові оригінальні методики оволодіння усним і писемним мовленням.
Багато вчених вважають, що засвоєння норм літературної вимови ускладнюється в разі одночасного вивчення кількох мов (наприклад, російської, української, іноземної або мови меншин), їх контактами на рівні комунікації, що викликає потребу у співставленні мов (О.Хорошковська, О.Бистрова, Г.Шелехова тощо). Проблема взаємозв’язку виховання культури усного мовлення у процесі засвоєння орфоепічних норм досліджувалася Є.Голобородько, А.Коваль, Н.Пашківською, Н.Миронюк та ін. Методика роботи над фонетичним матеріалом і орфоепічною вимовою вивчалася С.Бернштейном, М.Успенським, Є.Анафієвою, О.Бєляєвим, О.Блик, Л.Дерев’янко, І.Ющуком, Л.Кратасюк, Г.Передрій, Г.Скуратівською, М.Вашуленком тощо. Формування орфоепічних навичок українського мовлення стало предметом наукового вивчення у працях Н.Тоцької, О.Хорошковської, М.Сокирко, І.Ющука, М.Вашуленка та ін.
Однак проблема формування орфоепічних навичок українського мовлення в процесі вивчення фонетичного матеріалу залишається для сучасної методичної науки актуальною. Досить часто шкільній практиці характерне ізольоване вивчення орфоепії під час опрацювання фонетики, як розділу української мови: наприклад, під час пояснення особливостей передачі на письмі дзвінких приголосних не завжди згадується їх орфоепічна властивість не оглушуватися в кінці слова і складу, а відразу шукаються перевірні слова.
Підвищенню рівня мовленнєвої культури має сприяти запроваджуваний у школах комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення фонетики і формування орфоепічних норм української мови. Слід виробляти в учнів навички самоконтролю за правильністю вимови і написання вживаних слів, прищеплювати смак до нормативного, літературного мовлення, розвивати спостережливість до почутого і переданого на письмі.
Педагогічні спостереження, аналіз численних письмових робіт і шкільної практики дозволяють стверджувати, що для висловлення думки школярі не завжди добирають ті слова, які відповідають нормам літературної мови, використовувані лексеми мають територіальне забарвлення (на Сході України і на Заході, або в Криму). Нерідко учні не вміють оперувати фонетико-орфоепічними знаннями тощо.
Таким чином, вкрай актуальною є проблема формування орфоепічних навичок учнів у процесі вивчення фонетики. Усе вище означене і обумовило актуальність теми курсової роботи: „Формування орфоепічних навичок школярів у процесі вивчення фонетики”.
Об’єкт дослідження: процес формування орфоепічних навичок під час вивчення фонетики української мови.
Предмет дослідження: зміст, методи та прийоми формування орфоепічних навичок українського мовлення в процесі вивчення фонетики.
Мета дослідження: дослідити особливості формування орфоепічних умінь і навичок школярів у процесі вивчення фонетики; розглянути зміст і основні напрямки роботи з методики формування в учнів орфоепічних навичок українського мовлення на основі засвоєного фонетичного матеріалу й особливостей українського літературного мовлення.
Предмет, об’єкт і мета курсової роботи дозволили окреслити таке коло завдань:
1. Проаналізувати науково-методичну літературу з теми дослідження.
2. Визначити місце фонетики у шкільному курсі української мови та її значення для формування орфоепічних навичок учнів.
3. Проаналізувати базові документі, шкільні підручники і методичні рекомендації щодо формування орфоепічних навичок під час вивчення фонетики в школі.
4. Визначити природу орфоепічної навички та її місце у загальній системі мовних навичок школяра.
5. Виділити основні методи і прийоми формування орфоепічних дій школярів під час опрацювання розділу „Фонетика”.
6. Окреслити можливості використання ТЗН і наочності у процесі формування орфоепічних навичок при вивченні фонетики.
7. Розробити систему вправ і фонетико-орфоепічних завдань, спрямованих на формування вимовних навичок українського мовлення школярів.
Методологічною основою дослідження слугували загальні положення теорії пізнання, теорія про роль мови у житті людини і розвитку суспільства, у формуванні особистості, про взаємозв’язки та взаємодію національних мов і культур, про психолого-педагогічні механізми засвоєння мов, системний підхід до вивчення педагогічних явищ.
Для досягнення мети і вирішення завдань дослідження використовували такі методи:
- теоретичні: науково-методичний аналіз і синтез (визначення мети, предмета й завдань дослідження); ретроспективно-історичний (аналіз наукової, навчально-методичної літератури з теми дослідження, підручників, програм для школи); зіставний аналіз фонетичних та орфоепічних явищ української, російської мов з метою визначення подібностей та відмінностей; описово-аналітичний (аналіз, синтез, теоретичне узагальнення фактів);
- емпіричні: педагогічні спостереження для ознайомлення з особливостями вимовних навичок українського мовлення школярів; аналіз усного і писемного українського мовлення учнів; моделювання уроків української мови; спостереження й аналіз уроків учителів-словесників; спостереження за рівнем мовленнєвої компетентності осіб, які складають комунікативне середовище, в якому перебувають учні.
Практичне значення дослідження. Розроблені рекомендації і система вправ щодо формування орфоепічних навичок школярів у процесі вивчення фонетики сприятимуть свідомому оволодінню учнями орфоепією, підвищенню їхньої мовленнєвої грамотності. Результати роботи можуть бути корисними для вчителів середньої загальноосвітньої школи, фахівців і філологів, що досліджують дану проблему.
Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (54 найменування), додатків. Загальний обсяг роботи без додатків – 65 сторінок. Додатки займають 12 сторінок. |
|
Категорія: Українська мова | Додав: zhenya
|
| Переглядів: 925 | Завантажень: 0
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
| Міні-профіль |
Субота
2024-04-27
06:49
|
| Корисні посилання |
Управління освіти Бахмутської міської ради
Бахмутський НВК №11
Виховна робота ЗОШ №18
 |
| Наші свята |
 |
|
