| Говори правильно! |
 |
| Код кнопочки |
|
|
«КОЛЬОРОВА ПАРАСОЛЬКА»
|
| 2016-03-06, 18:27 |
Артемівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12
Артемівської міської ради Донецької області
Презентація
збірки Світлани Андріївни Решетової
«КОЛЬОРОВА ПАРАСОЛЬКА»
Підготували: Никонорова О.М. - завідуюча бібліотекою Артемівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №12; Дмитришина К.В. – учитель початкових класів, спеціаліст вищої категорії, старший учитель Артемівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №12; Левченко Н.Г. – учитель початкових класів, спеціаліст вищої категорії, старший учитель Артемівської ЗОШ №12.
Артемівськ
2015/2016 н.р.
Мета: познайомити учнів зі збіркою віршів Світлани Андріївни Решетової;поезії якої навчають маленького громадянина бути патріотом своєї країни, поважати і любити рідне слово.
Обладнання : ілюстрації до віршів «Вернісаж дитячих малюнків», слайдова презентація, музичний супровід, книжкова виставка «Твори С.А.Решетової»,збірки віршів «Кольорова парасолька».
Хід заходу
Сьогоднішня зустріч – це данина вдячності талановитій, світлій людині, яка на жаль уже покинула земне життя Світлані Андріївні Решетовій. Головне прагнення кожного поета – це бути почутим. У мене в руках зошит з її віршами, які при житті поетеси так і не були опубліковані. Їх люб’язно надала нам її дочка Наталя, аби вони потрапили до того, для кого були написані, тобто до вас, діти. Сьогодні ви перші познайомитеся з цими поезіями. Ми дорослі маємо надію в серці, що саме зараз починається довга і щаслива дорога життя прекрасних дитячих віршів Світлани Андріївни Решетової. У нас на святі присутні люди, які були близько знайомі з Світланою Андріївною, їх об’єднувала багаторічна дружба та спільність поглядів.
Привітаємо їх, діти!
Учні і батьки нашого класу вирішили, щоб цей творчий доробок поетеси став доступним для багатьох учнів нашої школи, видати книжечку «Кольорова парасолька». І сьогодні ми вам хочемо її презентувати.Коли перегорнеш обкладинку, побачиш пісеньку «Кольорова парасолька». Це було побажання Світлани Андріївни. Адже таку ж назву носить і збірка віршів.
З парасолькою біжу під дощем весняним,
Бо давно я з ним дружу — зустріч ця бажана.
Дощ сліпий в цимбали б'є, натягає струни,
Серце збуджене моє ловить дивні луни.
Я її в руках кручу – парашутик наче.
Не ховаюсь від дощу – хай він мене бачить.
Струни сонячні дзвенять, мов струмки сріблясті,
В серці піснею бринять, як жадане щастя.
На нашій зустрічі присутня композитор Ялова Тетяна Павлівна, яка написала музику до слів Світлани Андріївни. І зараз ви почуєте авторське виконання пісні «Кольорова парасолька».
ІІ Тема любові до України, рідного краю провідна у творчості Світлани Андріївни. Тому і книжка починається з розділу «Україна – це мій дім, живемо ми всі у нім». Патріотичні вірші знайомлять маленьких читачів з невід’ємними поняттями Батьківщини, такими як прапор, держава, родина, звичаї.
На прапорі держави
синя й жовта барви.
Чисте небо – барва синя,
сині, сині васильки.
Жовта барва – колоски.
Я собі букет збираю:
жовті й сині барви знаю.
Відчуваю я в цю мить,
як на світі добре жить.
Україна – це мій дім,
живемо ми всі у нім.
Україночка
Мені каже моя мама, що я квіточка,
Що я донечка маленька, як леліточка,
Що літаю в танці легко, як пір’їночка,
А я просто українка, україночка.
На мені віночок з квітів, та ще – стрічечки,
І шовкові, і атласні, ніби річечки.
Мама каже: «Доню мила, україночко,
Моє сонечко ласкаве, моя зірочка».
Одягла я вже зранку
Нову вишиванку.
Черевички легенькі,
Стрічки червоненькі
Заплела мені мама.
Що то робиться з нами,
Бо сьогодні до хати
Прийде сонячне свято –
Незалежність країни,
Моєї України.
Побажань буде злива
Калиновому диву.
Обжинки
Про обряд «Обжинки»
Читає вірш Маринка.
Зв’язали сніп із жита –
Добре буде жити.
Після збору урожаю
Будуть в свята короваї.
А на них пучки калини –
Велика радість для родини.
Ще сплели вінки з колосся:
З давнини так повелося.
І пішли у кожну хату
Хліборобів привітати.
І щороку так бува,
Як закінчаться жнива.
Екібана
На столі у глечику
Синенькі волошки.
Так вже повелося,
Й золоте колосся.
І у глечику яріє
Червона калина,
Бо вона є свідком днини
Моєї країни.
Коровай
Коровай – як сонце на столі.
Значить, нині в нашій хаті свято.
Так було продовж усіх століть,
Доля з ним пов’язана багата.
Закінчились на полях жнива,
Тож обжинки треба відзначати.
Та без хліба свята не бува:
За добробут – коровай на чатах.
Коровай лежить на рушнику,
А на нім – ромашки і калина.
Долю має вельми гомінку:
З ним єднають люди світлу днину.
Слово надається людині, яку з поетесою об’єднувала дружба та багаторічна праця у ЗОШ №2 – Петруняк Тетяні Василівні.
Решетова Світлана Андріївна народилася 14 лютого 1937 року в селі Никифорівка Артемівського району на Донеччині в сім’ї вчителів. Батько, Ткаченко Андрій Степанович, був директором школи, загинув на війні, мати, Валентина Михайлівна, навчала малюків і викладала українську мову.
Після закінчення у 1969 році філологічного факультету Словянського педагогічного інституту почала навчати дітей рідної мови у м.Єнакієво, а з 1989 року продовжила вчительську роботу в ЗОШ №2 нашого міста.
У 2012 році Світлана Андріївни не стало.
ІІ. Дитина в світ приходить для любові. Хто подарує їй це прекрасне почуття, хто огорне її теплом, ніжністю і ласкою? Звичайно – родина. Окрасою кожної сім`ї є бабусі і дідусі. Саме від них дитина чує розважливе мудре слово, саме вони дарують їй безмірну любов і доброту. У своїй першій книжці «З роси і води» Світлана Андріївна написала присвяту: «Світлій пам’яті моєї мами і бабусі». Цю тематику об’єднано в розділі «Тільки родина – вічна зернина на невмирущому полі життя». Гордість, тепло і ніжність випромінюють рядки її віршів.
Віночок
Назбираю квітів в лузі
І сплету вінок подрузі.
Рву дзвіночки, сокирки,
Все, що тягнеться руки.
Білу-білу кашку,
З сонечком ромашки,
Маківки червоні,
Калинові грона.
Як віночок я сплету,
Буде видно за версту.
А похвалять мене люди,
Яка радість тоді буде.
Ця майстерність – від бабусі,
І цим умінням я горджуся.
Зрозуміла
Тато й мама вчать Анюту:
- Скрізь порядок має бути:
І в кімнаті, і в портфелі,
Ти ж, немов на каруселі,
Все в квартирі ходуном –
Твої речі під столом.
Здивувалася Анюта:
Скрізь порядок має бути?
За порядок не боюся,
Нащо ж є у нас бабуся?
Мій дідусь
Я не дую собі в вус,
Коли поряд мій дідусь.
Разом з ним у турпоході
Розкошуєм на природі.
Поспішаємо щоранку
Ми до річки на рибалку.
Юшку варимо з линів.
З дідом добре так мені.
У кузні
З дідусем ми ковалі.
Знають нас усі в селі.
Дід працює молотом –
Дзвенить вогнисте золото.
Дід і справді не жартує:
Кузня добре всіх гартує.
Слово Власовій Надії Савелівні-вчителю української мови та літератури нашої школи.
ІІІ. Ніхто не буде заперечувати істини,що природа – джерело тепла, краси і добра. Відношення до природи творчої людини – це особливо ніжна струна поетичної ліри, напоєної любов’ю до всього, що живе під рідним небом України. Перед маленьким читачем поетеса відкриває світ, показує диво у начебто звичайних явищах природи.
Дощ пройшов, і сонце вийшло
Райдугу хтось в небі вишив.
Літо в платтячку зеленім
Йде по радузі на землю.
У віночку із волошок,
А в руках порічок кошик.
Біжимо ми всі до річки
Взяти з кошика порічки.
Ясенець
Тонкий льодок покрив наш став,
І він такий блискучий став.
Осінні скінчились дощі –
Все в срібнім мареві блищить.
Вночі пройшовся морозець –
З’явивсь на ставі ясенець.
Рівненький, чистий, наче скло,
І все, як в дзеркалі, було.
А вранці в сонячнім промінні
Казкові гралися видіння.
Проліски
У словаків є повір’я, що
Проліски відмикають небо.
Ще лежить глибокий сніг,
Та пахне весною
Первоцвіт пробитись зміг
В лісі сон-травою.
І підсніжники цвітуть
Всі біло-лілові.
Сині проліски беруть
Барви веселкові.
Відмикає небеса
Пролісочок синій.
Навкруги така краса
На землі цій милій.
Небеса – така блакить,
Мов блаженство раю.
Первоцвіт – живиці нить –
Світ благословляє.
ІV. З особливим теплом написані вірші розділу «Людина починається з добра». Широко відомий вислів І. Гете: «Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем стати на коліна». Доброта – одна з основних рис Світлани Андріївни і її поезій. Хто був знайомий з нею особисто, пам’ятають, яким теплом і ласкою сяяли її очі. Тому ці вірші сповнені любові до дітей і добром у кожному слові.
Івасик - Телесик жене гусенят,
Вони всі рівненько лаштуються вряд.
На вигін жене пощипати травичку,
А потім до річки напитись водички.
Сусіди дивуються:слухає птиця.
Чи знає Телесик якусь таємницю,
Що так ціле літо – від ранку до ночі –
Пасе гусеняток Телесик охоче.
Їжачок
Живе у мене їжачок,
В нього тисячі шпичок.
На полювання у садок
Вночі виходить їжачок.
Любить яблука, кислиці,
Молоко і полуниці.
Нагуляється до ранку,
Потім сяде біля ганку
І чекає смирно так –
Він до хитрощів мастак.
Я його несу до хати –
До вечора буде спати.
Заховає у клубок
Довгий носик їжачок.
Закотиться під диван.
Не чіпайте, бо він – пан.
Мала турботлива Аничка
Просить тата годівничку
Зробити для її синичок.
Я їм сала по шматочку
Буду класти у куточку.
Буде весело нам з ними,
Не страшні їм будуть зими.
Біля хати у садочку
З курчатами греблася квочка.
Така чубарочка рябенька,
Курчатка ж – сонечка жовтенькі.
Почав тут дощик накрапати.
Куди курчаточкам тікати?
А квочка крила розпустила
І діточок своїх прикрила.
Всім стало затишно й сухенько
У мами під крилом тепленьким.
V Про малечу та цікаві речі» - таку назву має останній розділ «Кольорової парасольки». Поезії випромінюють тепло й доброту, вони цікаві й смішні, легко запам’ятовуються.
Купає Свєта котика,
Миє йому ротика,
Лапки миє, миє очі,
Та кіт митися не хоче.
Любить сам він на віконечку
Умиватись проти сонечка.
Кольорові сни
Сон прийшов у нашу хату –
Покотився колобком.
Колискову пісню мати
Вишиває голоском.
Я пливу слідами снів
І вбираю тихий спів.
У колисці яворовій
Мої сни всі кольорові.
Катає друзів хлопчик Федя
На новім велосипеді.
Це для них – велика втіха,
А упали – от потіха.
Розірвалися штанці.
- Ну, ви, хлопці, молодці, –
Хитає мама головою. –
В пилюці котяться юрбою.
На лузі
Метелик сів на жовту квітку
А тут на луг прибігли звідкись
Сашко, Валерик і Галинка
Трави нарвати у торбинку.
- Дивіться! – їм кричить Валерик,–
Який красивий цей метелик!
Дмухнув на нього пустотливо:
- Лети, метелику, щасливо.
Сьогодні ми, діти, познайомилися вибірково з віршами С.Решетової.
У кожний рядок своїх поезій поетеса вклала частку свого серця, бо писала з любов’ю про все, що її оточувало.
Отже, народна мудрість каже : «Хто говорить – той сіє, хто слухає – збирає». І ми разом зі Світланою Андріївною робимо і свій засів у дитячу душу і сподіваємося, що з нього обов’язково виросте моральна людина.
Діти! Запрошуємо Вас до шкільної бібліотеки, сьогодні її фонд поповнився ще однією новою книжкою Світлани Андріївни Решетової.
Слово надається заступнику директора з виховної роботи школи Вітко Валентини Володимирівні. |
|
Категорія: Презентації | Додав: olia
|
| Переглядів: 1046 | Завантажень: 2
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
| Міні-профіль |
Четвер
2024-04-18
02:35
|
| Корисні посилання |
Управління освіти Бахмутської міської ради
Бахмутський НВК №11
Виховна робота ЗОШ №18
 |
| Наші свята |
 |
|
