Неділя, 2017-12-17, 19:43
Сайт учителя початкових класів ПЕТРИЧЕНКО ОЛЬГИ ВІКТОРІВНИ Бахмутської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №18 імені Дмитра Чернявського Бахмутської міської ради Донецької області
Головна | Каталог файлов | Реєстрація | Вхід
Все для вчителя
Категорії розділу
Презентації [13]
Розробки [53]
Для учнів, батьків
Поспілкуємось?
200
Пошук
Наше опитування
Оцените мой сайт
Всього відповідей: 194
Гості сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Посетители за день

Код кнопочки
Сайт учителя Петриченко Ольги Вікторівни




Життя сайту
Головна » Файли » Виховні заходи » Розробки

Виховний захід "Не згасити вогонь пам’яті"
2017-02-27, 20:45

Тема:Не згасити вогонь пам’яті
Мета: поглибити знання дітей з історії Великої Вітчизняної війни. Виховувати любов та повагу до історії країни, ветеранів і учасників війни.
Формувати у дітей почуття гідності, доброти, милосердя.
Той дивний край, що зветься Батьківщина –
то найдорожча серденьку земля!
Бо ти вродивсь у незалежній Україні
Ти чув солодку пісню солов’я!...
Такими словами нехай продзвенить у вашому серці сьогоднішня наша зустріч, перенесе у спогади про минуле, розкаже про сьогодення і подарує надію на щасливе і світле майбутнє.
Стоїть дівчина у калиновім вінку,
Ошатно вбрана, у руках пшениця.
Співає пісню у вишневому садку,
Бере водицю чисту із криниці.

Вона прекрасна, та у погляді - печаль.
Вона багата й щедра, та змарніла.
Безмежний відчай у її очах,
А віра де, де радість, де ж надія?

Її роками намагалися зламати,
Забрати все, залишивши зневіру.
Не можна лиш словами описати,
Яка ти змучена й стражденна, Україно!

Ти – дівчина в калиновім вінку,
Ти – солов’їна пісня, сонячне проміння.
Зазнала горя на своїм віку,
Відчула гноблення, приниження, гоніння.

Сьогодні повстаєш ти із колін,
Із рук скидаєш ланцюги й кайдани.
Пишаюсь тим, що я – Вкраїни син!
Що маю в серці іскру полум’яну.

Бо полум’я без іскри не горить,
А без бажання не здійсниться мрія.
Вже настає та світла ясна мить,
Коли в Твоїх очах з`являється надія.

І віра, й радість, й щастя у душі:
Твоїй душі – безмежній і глибокій.
Душі, що любить віддано усіх
Своїх синів і дочок синьооких.

Я – України син! І я пишаюсь цим.
Пишаюсь вербами і небом голубим.
Пишаюсь дружною великою родиною,
Пишаюся своєю Батьківщиною!
70 років відділяє нас від буремних воєнних років. Для історії це небагато, а для людини – це майже все життя.
Тим, хто поліг у бою, хто кров’ю своєю скропив землю, тим, хто пройшов крізь лихо, голод і холод, хто вижив у тій смертельній війні, всім мертвим і живим присвячується…
Війна принесла біль і страждання, смерть і втрати на наші землі. Воєнні дії на території України тривали з першого дня війни до 28 жовтня 1944р., тобто 3 роки і 4 місяці.
Минули дні і роки пролетіли
А дня того забуть ніхто не зміг
Тут навіть сосни з горя посивіли,
Тут навіть камінь плаче край доріг
,
Хіба ж забудеш, як палали хати?
Гойдались мертві у страшній петлі,
І на шляху валялися хлоп'ята,
Багнетами прибиті до землі

Хіба ж забудеш як сліпого діда
В звірячій злобі витягли крізь дім.
До танків прив'язали людоїди
І розірвали надвоє живим.

Фашисти хотіли зруйнувати все, що було створено розумом та працею людей. А що вони хотіли зробити з населення України? Частину його знищили , частину перетворили в рабів.

Село горить, валує чорний дим,
Пожежа в небі аж регоче.
Упала мати на поріг...і їй
Вже не розплющить більше очі.

Шість місяців дитинкові лише,
Воно шука матусі груди.
Покривджене воно не зна іще
Що більше матері не буде
Друга світова війна - одна з трагічних сторінок в історії українського народу. Україна втратила п'яту частину населення: близько 3млн. чол. на фронтах, і 5млн.500 у зоні окупації. Міста обезлюдніли і лежали в руїнах. Понад 10млн. жителів України залишились без даху над головою і жили в непристосованих приміщеннях та землянках.
Було зруйновано і спалено 714 міст й селищ, понад 28тис. сіл,
На примусові роботи до Німеччини було вивезено 2млн 400 чол..В Україні було організовано понад 230 таборів, де загинуло1366.військовополонених. За опір окупантам було спалено близько 230 сіл.
Пісня«Смуглянка»
З України вивозили все, що можна було забрати: устаткування заводів і фабрик, яке не вдалося вчасно евакуювати, сировину і матеріали, худобу, продукти. В ешелони вантажили полтавський чорнозем, викопали й забрали до Німеччини понад 1 млн. фруктових дерев. З музеїв вивезли понад 40 тис. найцінніших творів мистецтва, історичних реліквій. Тільки прямі збитки заподіяні німецько-фашистськими загарбниками народному господарству
України становили 285 млрд. крб.
Задихалося літо від спеки,
І сивіли від спраги лани.
В сірім небі кружились лелеки,
А земля - в димовищі війни.
Територія нашого краю з перших днів війни перетворилась у фронтову смугу, на якій місяцями точились важкі бої.
Прихід німецько-фашистських загарбників супроводжувався масовими розстрілами й репресіями. Антифашистську діяльність на території краю проводили партійні підпільні організації, партизанські загони
Пісня «Катюша»
23 серпня 1943 був звільнений Харків від фашистських загарбників. У звільненні міста брали участь воїни більше 50 національностей.
Фашисти захопили місто 24 жовтня 1941 року, місто було окуповане , але не покірне. У тилу ворога активно боролися з окупантами в тому числі 49 партизанських загонів і груп. За час окупації фашисти знищили на Харківщині більше 270 000 жителів і майже 23 000 військовополонених. У Харкові є Меморіальний комплекс , а під час окупації це було місце розстрілів громадян. Очевидці свідчили , що в 1942-1943 роках гітлерівці майже щодня на декількох машинах доставляли в Лісопарк приречених на смерть людей і лагодили над ними розправу.
Харків'янин Беспалов А.Ф. на судовому процесі над гітлерівськими злочинцями , що відбувся в грудні 1943р. в Харкові , розповідав : "Наприкінці червня минулого року я особисто бачив , як у Лісопарк було привезено на 10-12 вантажних машинах до 300 дівчат і жінок. Нещасні в жаху металися з боку в бік , плакали , рвали на собі волосся і одяг , багато непритомніли . Але німецькі фашисти не звертали на це уваги. Стусанами , ударами палиць і прикладів змушували їх підніматися , а з тих хто не піднімався , кати зривали одяг і кидали їх в ями .
Я бачив , як після автоматної черги деякі жінки , хитаючись і розмахуючи безпорадно руками , з несамовитими криками йшли на зустріч вартим німцям . У цей час німці їх розстрілювали з пістолетів ... Збожеволілі від страху і горя матері , притискаючи до грудей дітей , зі страшними криками бігали по галявині , шукаючи порятунку .
Гестапівці виривали у них дітей , хапали їх за ноги або за руки і жбурляли живими в яму , а коли матері бігли за ними до ями , то їх розстрілювали ... "
22 серпня 1943 частини 53-й армії захопили вигідні позиції для нанесення ударів по західних та північно - західних околицях Харкова . З висоти 208 600 м відкривався вид на місто. На висоті 197 300 м біля села Солоницівка знаходився командний пункт маршала І.С. Конєва .
На 22 серпня ключові позиції перед Харковом були зайняті радянськими військами. Німецько-фашистське командування почало відводити свої війська. Щоб врятувати місто від руйнування, командуючий Степовим фронтом І.С. Конєв зі свого командного передового пункту віддав наказ військам 67-й і 7-ї гвардійських армій про нічний штурм Харкова. Першим увійшли до палаюче місто на площу Дзержинського частини 186-ї стрілецької дивізії.
Пісня «Дорога фронтовая»
23 серпня 1943 прийшло довгоочікуване звільнення. Визволителям Харкова тодішня столиця нашої Батьківщини Москва салютували 20 артилерійськими залпами з 224 гармат.
На території області налічується за неповними підрахунками майже 1200 братських могил. Понад 220 воїнів Радянської Армії удостоєні звання героя Радянського Союзу за героїзм, проявлений при визволенні міст і сіл Харківщини.
Окопи і доти
Ще зникли не всюди,
З катами рахунки
Не зведено, люди.

Пітьма Бухенвальда,
Освенціма пута,
Ніхто не забутий,
Ніщо не забуто

Народу мир потрібен як вода
Як хліб і сіль...
І він його доб'ється,
Ганьба і смерть тому,
Хто напада,
І вічна слава тим,
Хто не здається.
Тананок вальс «В лесу при фронтовом»
. Сплетемо руки як рід єдиний,
Знесімось вище до найвищих гір.
Хай клич людини над світом лине:
Війна з війною! Хай буде мир!
А хто з бійців поліг в бою -
їм вічно жить - героями!
Імен хоч скільки називай, -
Усіх злічить не можемо!
Вічний вогонь палає,
Дзвонить у долі століть.
Вічний вогонь закликає:
Щастя живих бережіть!
Вічний вогонь клекоче:
Люди, не треба війни,
Щоб не вмирали дочки,
Сестри, батьки і сини.
Журно шепчуть тополі у полі,
Наче теж споминають вони,
Як нівечили квіти і долі
Чорним плугом страшної війни.
Роду чесного, доброго люди
Переконані твердо давно:
Хто минуле випадком забуде,
Може знов повернутись воно.
. Хай лиш покривається пилом
Забуте і не зна воєн світ –
Владно кличуть скорботні могили,
Біль-розлука удів і сиріт.
Пригадаймо тривожні дороги,
І страхіть шаленіючий вир.
Присягнімось ім'ям Перемоги
Все здолати у битві за мир!
Молюсь за тебе, Україно,
І свої сили віддаю,
Щоб відродити із руїни
Наш дух і славу бойову.
Очистимо усі джерела,
Дніпро, Славута оживе
І заспіваєм: "Ще не вмерла |
Країна наша і не вмре!"
Горнусь до тебе, Україно,
Як син до матері горнусь,
За тебе, рідна і єдина
Щодня я богові молюсь:

Щоби послав щасливу долю,
Тобі, народу моєму,
Щоб освятив жаданну волю,
Що дарував тепер йому.

Горнусь до тебе, Україно,
Щоб нас ніхто не роз'єднав,
Підставлю плечі, щоб калину
У лузі вітер не зламав.

У нас є лицарі, гетьмани,
Що за собою повeдуть.
І вікові, глибокі рани
На нашім тілі заживуть.

Вишита колоссям і калиною
Вигойдана співом солов’я,
Звешся величаво – Україною,
Земле зачарована моя.

Благословенна будь, земля моїх батьків
І щедра нива степових просторів,
Що пам’ятає славу козаків
Своїх захисників, своїх героїв.

Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!
Говорять сьогодні дорослі й малі
Боти в нас – найкраща, боти в нас єдина,
Немає такої, як ти на землі.

Молюсь за тебе Україно
Молюсь за тебе кожен час
Боти у нас одна-єдина -
Писав в своїх віршах Тарас

Молюсь, - казав він, щоб у тебе
Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі.
Щоб завше у садку калина
Весняним квітом під вікном цвіла,
І прилітали з вирію лелеки,
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

Тобі, Україно, мій мужній народе,
Складаю я пісню святої свободи,
Усі мої сили і душу широку
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Україно,
Моя Батьківщино!

Ми хочемо без воїн жити.
Хай буде мир на всій землі!

Мир – це квіти у сонячних росах.
Мир – це радість малих і дорослих.
Мир – це усмішка в очах матусі.
Мир – це лани золотаво-русі.
Мир – потоки весняні сині.
Мир – це дружній танок при гостині.
Мир – це все, що у світі найкраще,
Не забувайте цього нізащо!

Ми вдячні Вам, дорогі ветерани!
Ми вдячні тим, кого немає з нами.
Ми вдячні невідомому солдату,
Що наближав цю світлу переможну дату.

Бажаєм миру і світлої долі,
Запалу, енергії, сили доволі.
Творчого вогнику, віри й наснаги,
Щедрості серця, людської поваги.
На довгих стежках Вашої ниви
Будьте завжди Ви здорові й щасливі!

Пісня «Україно моя, ти найкраща у світі»

Категорія: Розробки | Додав: oksanashylga1978
Переглядів: 253 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Міні-профіль
Неділя
2017-12-17
19:43


2017 рік
Полезные онлайн сервисы
Корисні посилання
ОСВІТА.UA
Управління освіти Бахмутської міської ради
Бахмутська ЗОШ №18
Виховна робота школи
Методичний портал

«Методичний портал»

Наші свята
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання