| Говори правильно! |
 |
| Код кнопочки |
|
|
Філософські засади моделювання системи освіти в XXI столітті
|
| 2017-03-12, 13:56 |
1. Філософія як світоглядне знання.
Світ, у якому живуть люди, — надзвичайно містке, суперечливе, багатогранне утворення як у природному, так і культурно-соціальному вимірі. Воно позбавлене статичності й вирізняється неперервною, досить складною діалектикою, динамізмом. Перед людською спільнотою, як і перед окремим індивідуумом, постає низка непростих питань. Як вижити в цьому складному природному й соціальному середовищі? Яким чином людина має готуватися до життєдіяльності в нових умовах? Як можна (і треба) впорядкувати зв'язки між людиною і природою, між людиною і надбаннями сучасної науки, між людьми різних національностей, рас, віросповідань, політичних переконань? І чи можна взагалі якось упорядкувати світ, забезпечити гармонію людського буття?
Ці та інші запитання вимагають гігантської праці людського розуму й душі з опорою передусім на наукові засади. В основі діяльності кожної людини лежать світоглядні знання. їх дає базова наука суспільного розвитку — філософія.
Філософія — це наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення, про сенс людського життя.
Філософія в буквальному перекладі з грецької (phileo — люблю і sophia — мудрість) означає любов до мудрості. Іншими словами, філософія - це "форма культури, яка передбачає рефлективне осмислення людини і її місця у світі"1, яка прагне теоретично розв'язувати питання світогляду з погляду відносин людини і світу, мислення і буття, духовного і матеріального. У такий спосіб філософія виробляє загальний цілісний погляд на світ, досліджує практичне, ціннісне, етичне та естетичне ставлення людини до світу. Філософія як базова, методологічна наука, що теоретично виражає світогляд, покликана в кінцевому підсумку дати науково обґрунтовані відповіді на питання про мету і сенс життя, про щастя і шляхи його досягнення, створити теоретичну основу для вироблення системи життєвих цінностей та ідеалів. Отже, в центрі філософських завдань лежить проблема формування світогляду. Це вихідна точка доцільної та ефективної діяльності людини. Що таке світогляд? У найбільш широкому розумінні — це найзагальніше усвідомлення людиною навколишнього світу, свого місця в ньому, свого ставлення до цього світу й до самого себе, своїх намірів стосовно світу. Це, по суті, знання людини про світ, оцінка його й самої себе. Світогляд досить складне інтегративне явище, що включає знання, цінності, розум, чуття, інтелектуальну діяльність. Звідси можна говорити про світогляд як більш-менш систематизований комплекс уявлень, установок, оцінок, що забезпечують цілісне бачення й усвідомлення світу, місця й ролі в ньому людини. Таким чином світогляд поєднує пізнавальну, аксіологічну й спонукально-діяльнісну функції людської життєдіяльності.
Розумна й ефективна діяльність людини залежить передовсім від рівня сформованості її свідомості, від знання основних закономірностей розвитку природи й суспільства. Аналізуючи результати тієї чи тієї діяльності людських спільнот, можна зробити висновок, що глобальні (і навіть незначні) помилки є результатом дій усупереч вимогам об'єктивних законів і принципів чи то в природі, чи в суспільстві. І, навпаки, успіхи, ефективність діяльності досягаються тоді, коли вони ґрунтуються на істинній свідомості, на знанні законів. Звернемося до прикладів. Педагогічна теорія, яку свого часу виклав видатний чеський педагог
Я.А. Коменський, залишається історично цінною більше 300 років, тому що ґрунтується на глибоких знаннях про природу людини, на усвідомленні необхідності виховання її в гармонії з довкіллям (природним і соціальним). Педагогічний доробок К.Д. Ушинського є актуальним і тепер, оскільки кожну педагогічну дію вчений моделює на знаннях закономірностей анатомо-фізіологічного і психічного розвитку людини. Це яскраво простежується в його праці "Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології".
Нині не вщухають дискусії навколо педагогічної системи відомого педагога А.С. Макаренка. Центральне питання: чому педагогічна діяльність Макаренка була досить ефективною з позиції творення людини? Чому його система увійшла до скарбниці світової педагогічної культури? Адже у 20-х роках минулого століття, коли було створено велику кількість виправних виховних закладів для дітей, скалічених соціальними катаклізмами, в колонії імені М. Горького, а потім у Комуні імені Дзержинського під керівництвом А.С. Макаренка вдалося педагогічно занедбаних дітей сформувати повноцінних громадян. Думається, успіх криється в тому, що талановитий педагог проникливо збагнув дві важливі закономірності соціального становлення людини — визначальної ролі продуктивної праці та організуючої ролі колективу.
У другій половині XX ст. в системі освіти СРСР набули великого поширення школи-інтернати різного типу. Для вихованців намагалися створювати тепличні умови життя, але труднощів з погляду виховання залишалося (і нині залишається) надзвичайно багато. Чому? Очевидно, це наслідок порушення закономірностей — вихованці вилучаються із природного соціального середовища, із системи продуктивної праці. Та, власне кажучи, цілий "пласт" підростаючого покоління до 16—18 років не включається у сферу праці. Як бачимо, це — глобальна проблема, яка виникла через нерозуміння філософських засад, закономірностей розвитку людини. Ясна річ, треба уникати проявів експлуатації дитячої праці, але не можна вилучати дитину із системи праці взагалі. |
|
Категорія: Досвід роботи | Додав: zhenya
|
| Переглядів: 599 | Завантажень: 1
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
| Міні-профіль |
Вівторок
2024-04-16
19:46
|
| Корисні посилання |
Управління освіти Бахмутської міської ради
Бахмутський НВК №11
Виховна робота ЗОШ №18
 |
| Наші свята |
 |
|
