| Говори правильно! |
 |
| Код кнопочки |
|
|
Цікаве про комах
 Цікаве про комах. Пізнавальний матеріал з природознавства
В. І. Федорчук, спеціаліст I категорії, ЗОШ І–ІІІ ст. № 28, м. Рівне
Ентомологія та ентомологи
Ентомологія — це незвичайна наука про комах. Люди, які вивчають цю науку, називаються ентомологами. Ентомологів часто уявляють дещо дивакуватими, неуважними людьми, які ходять із сачками й нічого, крім своїх комашок, не помічають, нічим не цікавляться. Насправді ж, ентомологи користуються мікроскопами і найскладнішими приладами — новинками сучасної науки і техніки, їм допомагають авіація і флот. У своїй роботі ентомологи застосовують новітні досягнення хімії та фізики, математики й географії, медицини й астрономії, але й сачки є дуже важливим «знаряддям виробництва».
Та «диваки з сачками» ходять українськими степами і сибірською тайгою, блукають полями й луками, болотами й пустелями, піднімаються високо в гори й пильно обстежують дно водойм. Вони щасливі, адже роблять дивовижну справу — проникають у чудовий і загадковий світ комах.
Першим, хто звернув серйозну увагу на комах, був великий грецький учений Аристотель, який жив у 384–322 до н. е. Він став «батьком» науки про комах (як, зрештою, і багатьох інших наук), він же й дав їй назву — ентомологія. («Ентомос» — з грецьк. «комахи», «логос» — «наука».) Аристотель схарактеризував цю групу тварин, уважаючи головною ознакою комах насічки на тілі. Щоправда, про дві інші ознаки (кількість ніг і поділ тіла на три частини) він не говорив. Аристотель уперше описав 60 видів комах. Звісно, 60 видів — небагато. Але й пізніше комахам не приділяли належної уваги. Навіть через дві з лишком тисячі років після смерті Аристотеля великий шведський натураліст Карл Лінней, який уперше систематизував відомих тоді науці тварин, описав усього 2764 види. Отже, що за тисячоліття вчені відкрили лише близько трьох тисяч комах, тобто в середньому — дві-три на рік.
Завдяки системі Ліннея у першій половині минулого століття було відомо вже майже 50 тисяч комах, а через сто років самих тільки метеликів виявили близько 80 тисяч видів і жуків — близько 20 тисяч.
Зараз відомо вже понад 140 тисяч видів метеликів, а жуків — близько 300 тисяч, але нові відкриття тривають. Щороку ентомологи відкривають не менше ніж 8–10 тисяч нових видів шестиногих. Ось чому вивчення комах триває, а отже, тривають і відкриття, що досить часто мають неабияке значення.
У світі комах
Хто такі комахи?
Комах знають усі — це метелики і бабки, жуки й мухи, коники та бджоли. Так, вони знайомі всім. Точніше, всім людям, які живуть у тих місцях, де є комахи. Однак існують комахи, зовсім не схожі на тих, яких ми звикли бачити. І річ не лише в тому, що ці комахи часто дуже великі, їх розміри здебільшого не лише дивують, а й лякають. Звісно, і серед звірів, і серед птахів, і серед риб є свої малюки і велетні. Наприклад, є пташка колібрі, яка важить кілька грамів, і птах кондор, який важить кілька десятків кілограмів; з-поміж звірів є крихітна землемірка і величезний кит. І все ж таки серед звірів і птахів не існує такої значної різниці у розмірах, як серед комах. Наприклад, найменший ссавець — землерийка — бурозубка (4 см завдовжки) менший від найбільшої тварини на землі — кита — смугача (той має 30 м завдовжки) — у 750 разів. А жук трихоптрикс або наїзник Миморіда їх без збільшуваного скла й розгледіти неможливо — менші від тридцяти сантиметрового паличника приблизно у 2 тисячі разів.
Комахи дуже відрізняються між собою і зовні. Звісно, муха не схожа на метелика, а жук — на коника. Та ми знаємо, що це — комахи. Якщо побачимо капустянку, то в нас виникне сумнів — чи комаха це? Капустянка вкрита бурими «волосинками». Хіба бувають волосаті комахи? І ще більше здивуємося, побачивши довгу й тонку, як сірник, комаху, що зветься паличник. Є комахи круглі, як кулі, і плоскі, як листя дерев, є дуже прудкі й зовсім нерухомі, є гладенькі, а є всіяні горбочками. А якщо до цього додати химерне забарвлення, що мають чимало комах, то взагалі щодо деяких можна засумніватися — чи живі це істоти? Дехто вважає павуків, багатоніжок або черв’яків комахами. Але це вже через необізнаність — тепер уже напевне встановлені ознаки, за якими визначають комах.
Їх три.
Перша — шість ніг. Недаремно ж часто комах називають шестиногими. У павуків вісім ніг — це не комахи. І багатоніжки — це не комахи, адже в них може бути і 48 ніг, і 100 і 278, як, наприклад, у мешканки одного з островів у Індійському океані, і навіть 720, яка живе в Південній Америці. До речі, багатоніжок іноді називають стоніжками. Хоч би як вони називалися — стоніжками чи багатоніжками, до комах вони не належать, тому що у комах має бути лише шість ніг.
Друга ознака — насічки. Цю ознаку також не важко помітити: тіло всіх комах немовби поділене на окремі членики. Іноді ці насічки видно одразу, як, наприклад, у метеликів. Іноді, щоб їх помітити, потрібно уважно придивитися. А щоб побачити членики у жучків, їх перекидають на спину — з боку черевця насічки добре помітні.
І нарешті третя ознака: тіло комахи немовби поділене на три частини — голову, груди і черевце. Іноді цей поділ чіткий, іноді потрібно уважно придивлятися, щоб його помітити. Проте такий поді є у всіх комах.
Ось чому яка б комаха не була завбільшки, яку б форму чи забарвлення не мала, якщо має три ознаки — це комаха. Якщо хоча б одна ознака відсутня — це вже не комаха, навіть якщо й дуже схожа на неї.
Скільки їх, комах?
Багато. Дуже багато. Навіть дуже й дуже багато. А от скільки саме — ніхто не знає. Нині ентомологам відомо близько мільйона найрізноманітніших комах. Якщо написати тільки їхні назви, буде кілька товстих томів. Тільки назви! А якщо до назв додати хоча б стислі характеристики, то утвориться справжня бібліотека з дуже солідних книг. Але в цій бібліотеці неодмінно мають бути порожні полиці, для майбутніх книг, у які запишуть ще не відомих науці комах.
На нашій планеті є ще місця малоосвоєні, маловивчені. Не відкриті ще ентомологами комахи живуть не лише там. І не лише в тропіках, де найбагатший і найменш вивчений світ шестиногий, а навіть у, здавалося б, наскрізь освоєній і вивченій Європі. Вони живуть усюди — у сходжених людьми лісах і парках, у скверах міст і парках, у садибах біля хат і в самих хатах. Усюди живуть ще тисячі й тисячі не відомих науці шестиногих. Ось чому ніхто зараз не може сказати, скільки ж узагалі комах. Гадають, що невідомих стільки ж, скільки вже відомих, тобто приблизно мільйон. Приблизно сказати можна: комах у 250 мільйонів разів більше, ніж людей на нашій планеті. Загальна вага шестиногого населення нашої планети в 30–40 разів більша, ніж вага всіх людей на землі. Якщо ми схочемо записати загальну кількість комах, які, вважається, зараз живуть на Землі, то цифра ця матиме такий вигляд: 112500000000000000 цифра колосальна, але, зрозуміло, не точна.
Наприклад, одна попелиця, залежно від виду, за літо дає від 13 до 18 поколінь. У кожному поколінні по 100 «дитинчат». Для комахи не так уже й багато. А тепер полічимо.
1-ше покоління — 100;
2-ге покоління — 100 × 100=10000;
3-тє покоління — 10000 × 100=1000000;
4-те покоління — 1000000 × 100=100000000;
5-те покоління — 100000000 × 100=10000000000.
Десять мільярдів тільки у п’ятому поколінні! Комахи дуже швидко розмножуються.
Попелиця — це комаха не зовсім звичайна: протягом літа у неї народжуються тільки самиці, і кожна дає потомство. А ось, потомство однієї мухи наприкінці літа може досягти 5 трильйонів комах. Вишикувані в одну уявну лінію, ці комахи дістали б од Землі до Місяця.
Є комахи й менш плодючі. Наприклад, «родина» одного амбарного довгоносика за літо може складати «лише» 800000 «членів», а колорадського жука — 80000000. Порівняно з попелицею або навіть мухою — не так уже й багато. Насправді виживає лише незначна кількість комах. Але й ця незначна кількість іноді буває величезна.
Де ж вони, ці комахи?
Усюди. Це правильно, але незрозуміло. Звісно, комах ми бачимо і дуже часто, і в багатьох місцях. Ось, наприклад, метелик перелітає з квітки на квітку, ось над галявинкою промайнула бабка-коромисло, а неподалік над ставочком пурхають тоненькі бабки-красуні, лютки, стрілки. Летить бджола, по листочку повільно повзе якась гусениця, квапливо біжить сонечко. Дзижчать мухи, гудуть комарі. Так, комах довкола чимало, захочемо — і під час прогулянок нарахуємо кілька десятків видів. Але ж їх — сотні, тисячі! То де вони? Спробуймо ще раз, тепер уже уважніше придивитися. Навіть навмисне пошукати комах.
Ось на узліссі стоїть самотня береза. Можна довго й пильно розглядати її. По стовбурі пробіг жучок, проповзла гусениця. Метелик прилетів поласувати березовим соком. Прилітають і відлітають якісь мушки — одні тільки присідають, інші затримуються довше. Хай ще кілька комах побачимо на корі. Начебто й усе. Це — для нас, сторонніх глядачів. А для ентомолога береза населена сотнями тисяч мешканців. Вони і на горішніх «поверхах» — у листі; і в «підвальних» — корінні; вони й на корі, і під корою, у деревині і на сучках. На березові живе приблизно 700–800 тисяч комах. Тільки на одному квадратному метрі сосни — близько 40 тисяч жучків та їх личинок.
Ми, звісно, бачимо тільки найменшу частину комах, які живуть на деревах. Так само зовсім малу кількість комах помічаємо на лузі або узліссі. Тут ми бачимо метеликів і квіткових мух, бджіл і джмелів. Усі вони перелітають з квітки на квітку. З-під ніг у нас вистрибують коники і меткі кобилки. На одному гектарі живе комах більше, ніж людей на всій земній кулі,— кілька мільярдів! На травинках і на квітах, на листі й на стеблах, у стеблах і в пуп’янках, на корінні, в корінні, у землі — всюди комахи!
Підемо до ставка. І тут вирує життя, і тут — сила-силенна комах. Але й тут ми бачимо лише незначну частину їх — головна маса зарилася в мул, притислася до берега. Залізла у стебла водяних рослин.
Ну, скажімо, ліс і поле, луг і болото, водойма і гай — «законні» місця, де
комахи живуть не лише на своїх «законних» місцях — їх зустрічають у відкритому морі й глибоко під землею, у темних печерах і високо в горах, на голих скелях і в розпечених пустелях, у районах вічної мерзлоти та у великих містах. За сотні літ комахи пристосувалися жити у, здавалося б, зовсім не придатних місцях. Вони пристосовуються й тепер. Якщо чимало звірів і птахів під натиском людини, унаслідок її діяльності, відступає, іде звідти, де вони постійно жили, то багато комах залишаються на своїх місцях, уживаються з людиною. Звісно, що не всі. Зникає цілий ряд метеликів, оскільки їх життя залежить від польових або лісових квітів. А квітів дедалі меншає. Зникають і степові мешканці, наприклад коники дибки і товстуни, тому що дикі степи розорюються. Зникають й інші комахи. Але деякі види мурашок чудово почуваються у великих містах, зокрема у багатоповерхових будинках, пробираючись у квартири по трубах водогону та опалення. Терміти — мешканці теплих країв — почали пробиратися у міста і повільно, але наполегливо руйнують ці міста — підточують, опорні балки споруд, стіни будинків залізничні шпали. Нарешті, багато комах переселяються з лісів у склади і зерносховища, у міські парки та сквери. Вони завдають значної шкоди.
Чим живляться комахи?
Комахи — істоти всеїдні, вони поїдають пір’я і вовну, волосінь і корок, електроізоляцію і навіть свинцеву обмотку. Легше перелічити те, чого вони не їдять, аніж те, що для них їстівне. На Землі немає жодної рослини, яка не була б харчем якійсь комасі. Та це ще не все: багато комах страшенні ненажери. Щоправда, є комахи, які в дорослому стані нічого не їдять або їдять дуже мало, натомість їдять їх личинки. Причому личинки завжди ненажерливі. Вони ростуть, перетворюються з майже мікроскопічної істоти, що з’явилася з крихітного яйця, на досить велику личинку або чималу гусінь.
Наприклад, гусениця тутового шовкопряда, з’явившись на світ з яйця, завдовжки 0,3 см і важить 0,0004 г, а невдовзі довжина її досягає 7,3 см. На цей час вона важить понад 3,5 г, тобто довжина її зросла у 23 рази, а вага — більше ніж у 9 разів. Метелик бузкового бражника важчає за цей час у 20 тисяч разів, вербова черниця — у 72 тисячі разів. 400–500 гусениць білого американського метелика можуть знищити все листя на 14–15-річному дереві. Десять личинок хруща, які живуть у землі, здатні знищити всю траву або всі саджанці на квадратному метрі.
Комахи-вороги... Шестиногі друзі
Багато мільйонів років жили на Землі люди поряд з комахами. Жили досить мирно — хоча первісна людина і потерпала від комах — кровососів та переносників різних хвороб, але все-таки ділити їм не було чого. Усе почалося тоді, коли людина почала працювати на землі, вирощувати культурні рослини. Говорити про комах-ворогів, називати їх шкідниками можна, але при цьому слід пам’ятати: зараз чимало комах шкодять людині. Але ж шкодили вони не завжди — комахи з’явилися значно раніше ніж людина, то чиїми ворогами були тоді, кому шкодили? Тай пізніше, коли людина вже була, комахи спочатку, як ми знаємо, не надто вже докучали їй. Вони стали ворогами лише тоді, коли людина захопилася сільським господарством.
Багато комах живляться рослинами, знищують чималу кількість овочів і фруктів, злаків і ягід, тобто чинять розбій у садах і на ланах. А що вони робили до того, як з’явилися сади і лани? Комахи живилися дикими рослинами, тому що інших не було. Коли з’явилися культурні рослини, вони були поживнішими. Комахи переселилися на нові сорти і почали швидко розмножуватися, знищувати їх. Причому, чим поживнішою була рослина, тим активніше вона розмножувалася. Який жах викликала у людей сарана, коли хмари цих комах заступили сонце, перетворювали день на ніч, прирекла людей на голодну смерть. І протягом століть таке відбувалося досить часто: нині встановлено, що навали сарани повторювалися майже регулярно кожні 11 років.
Комахи нищать ліси: тільки в США від комах — шкідників лісу — гине лісів у 100 разів більше, ніж від пожеж та іншого стихійного лиха. Вони завдають величезної шкоди рільництву — тільки картоплі від комах гине п’ята частина з того, що вирощує людина. Скільки ж гине пшениці! Комахи знищують половину всіх яблук, які вирощує людина! Але ж вони гублять не тільки картоплю, пшеницю і яблука. П’ята частина всіх людей, які працюють у садах, на ланах і городах, працюють для того, щоб заплатити данину шестиногим! Продуктами, які з’їдають комахи, можна було прогодувати принаймні 200 мільйонів чоловік. Але це ще не все. Люди можуть пред’явити комахам й інші, не менш страшні звинувачення. Тричі протягом нашої ери в Європі виникали епідемії чуми. Вони тривали роками і повністю спустошували багато міст і сіл, цілі області. Винуватці, переносники цієї хвороби — комахи.
Жовта пропасниця — ще одна біда людства. За три століття вона забрала три мільйонів життів. Її поширює один із видів комара. Інший комар переносить збудників малярії. Хвороба ця, як і пропасниця, була відома давно, а боротися з нею вони навчилися лише недавно. І немає нічого дивного в тім, що не так давно на малярію хворіло понад 400 мільйонів чоловік на Землі, з них 5 мільйонів помирало.
Це — малярія. А тиф, який поширюють комахи? А холера? А сотні інших хвороб, відомих і ще не відомих, з якими людина вже успішно бореться і вона ще безсила,— це також «справа рук» комах.
Проте є багато комах-друзів. Це бджоли, які дають мед, запилюють рослини, шовкопряд, якого використовують для виготовлення шовкової тканини, ще кошеніль, з якої робили червону фарбу. Багато комах допомагає людині в боротьбі зі шкідниками ланів і садів. Комахи встановлюють «біологічну рівновагу». Це означає, що рослиноїдні комахи, які могли б з’їсти всі рослини на землі, але є і хижі, які поїдають рослиноїдних, не дають їм сильно розмножуватися. Хижих комах приблизно в сто разів менше, ніж рослиноїдних, та й цього цілком досить, щоб підтримувати біологічну рівновагу.
Люди зрозуміли — шкодять не всі комахи, а лише 10 процентів (з них менше одного процента серйозні шкідники). Воно й це немало — 10 тисяч видів. Але ж усе-таки не мільйон! А решта 99 процентів? Багато не тільки не заважає людині, а навіть допомагає.
Що було б, якби...
А й справді — чи не позбутися нам комах? Щоправда, ми залишимося без бджіл, у нас не буде меду. Та мед — хліб, можна обійтися й без нього. Зникнуть ще якісь комахи, яких ми вважаємо потрібними. Але ж зникнуть тоді і всі проблеми, пов’язані з комахами!
Коли б питання постало саме так — можна було б обійтися і без меду. Та річ усе ж не в ньому. Як з’ясувалося, користь, яку приносять бджоли, даючи мед і віск, у 50 разів менша за ту, яку вони приносять іншою своєю «діяльністю».
Відомо, що більшість рослин не зможе існувати, якщо не даватиме насіння: без нього продовжуватиметься рід. А насіння у рослин з’явиться тільки тоді, коли відбудеться запилення, тобто пилок з однієї квітки потрапить на іншу. Це люди знають уже давно. Але те, що запилюють більшість рослин комахи, стало відомим нещодавно. Щоправда, є папороті, деякі хвойні і листяні дерева, пилок яких переносить вітер. Але таких небагато. Більшість запилюється комахами. І одним з найактивніших обпилювачів визнано бджолу. Від комах-обпилювачів залежить і врожай.
Комахи, якщо не враховувати шакалів, гієн та деяких птахів — стерв’ятників, єдині санітари на нашій планеті — вони відкладають яйця на трупах тварин, і личинки, що з’являються. Швидко знищують їх.
Якби не було комах, мертві дерева і трави лишалися б неторканими і зрештою поховали б під собою всю землю.
Отже, без комах не було б багатьох рослин, загинули б савани і степи, неприбрані трупи тварин невдовзі перетворили б нашу планету на страхітливе місце, де не могли б жити ані люди, ані тварини. Тварин на землі взагалі стало б значно менше — вони вимерли б від голоду. Щоб зрозуміти це, досить пригадати, чим харчуються риби, жаби, ящірки, тритони, що їдять птахи і що є головною їжею багатьох звірів. Навіть птахи, яких ми називаємо зерноїдними, здебільшого відгодовують пташенят комахами. Та й хижі птахи, зокрема шуліки, також поїдають безліч комах. І в житті навіть таких звірів, як борсук і ведмідь, комахи відіграють значну роль у харчуванні, не кажучи вже про їжаків або землерийок.
Комахам належить велика роль в утворені ґрунту і майже вирішальна — в його перетворені. Як відомо, вітер і вода постійно руйнують ґрунт, і він повсякчас потребує «реконструкції», «ремонту». Багато комах або їх личинок постійно живуть у землі, багато — якийсь період і часто пересуваються там, у такий спосіб розпушуючи, «зорюючи» ґрунт. У ґрунт надходять повітря, вода або, навпаки,— виходять залишки вологи, а головне — він постійно збагачується. Важко навіть повірити, що деякі комахи, скажімо, певні види мурашок або термітів, так «скопують» ґрунт, своїми ходами й затягують туди різних комах чи частинки рослин, що подеколи майже заново створюють родючий шар.
Отже, комахи всюди і в усьому. Ми їх скрізь бачимо і не звертаємо на них уваги. Квіти, якими ми милуємося, одяг, який носимо, їжа і багато потрібних нам речей — усе це існує завдяки комахам. Як, власне, й саме життя на нашій планеті, як і сама планета — така, якою вона є зараз!
Таємниці комах
Учені, ентомологи, виявили, що комахи мають надчутливі «носики». Деякі метелики відчувають запах родичів на відстані 11 кілометрів! І це завдяки залози, що виділяє пахучу речовину. Ця залоза дуже маленька — важить у мільйони разів менше, ніж сам метелик, а краплинка цієї рідини ще менша.
Запах у житті комах відіграє величезну роль — не маючи таких чутливих «носів», вони не могли б продовжувати свого роду, чимало їх загнило від голоду. Наприклад, усім відоме сонечко прилітає за кілька кілометрів туди, де скупчується попелиця; жуки-могильники, відчувши запах, також повзуть здалеку туди, де лежить мертва тварина. Причому вони відчувають запах, що йде по землі.
Запах допомагає комахам знаходити їжу не лише для себе, а й для свого потомства: «нюхом» визначати, чи годиться для їжі майбутній гусениці чи личинці та або інша рослина, чи варто відкладати на ній яйця. Запахом комахи повідомляють одна одній про знайдену їжу — досить поспостерігати за мухою, яка знайшла в кімнаті їжу, щоб це зрозуміти. Муха влітає у відчинене вікно, і невдовзі в кімнаті вже повно мух — перша повідомила решті запахом, точніше — пахучим сигналом, який можна визначити приблизно так: «За мною! Є їжа!». Це ми можемо ще побачити, але інший дивний мушиний «фокус» уже ні, власне, побачимо лише його початок: муха пробує їжу не хоботком, а... лапкою. Наступить нею на крихту або торкне крапельку рідини — і цього їй досить. Ентомологи витратили багато зусиль і часу, щоб зрозуміти, що саме «пізнає» муха, наступаючи лапкою на їжу. На лапці в неї справжня хімічна лабораторія, яка миттю робить аналіз їжі, визначає її їстівність. Для цього мусі не потрібні реактиви і прилади. Мить — і аналіз зроблено!
За запахом комахи впізнають своїх і чужих — це стосується, наприклад, мурашок; запахи вказують дорогу, з допомогою запахів комахи оголошують тривогу і взагалі «розмовляють» — спілкуються між собою. Учені вже знають декілька «інформаційних» знаків у мурашок.
Не менш дивна, ніж мова запахів, і мова звуків. Звуками комахи користуються так само широко, як і запахами. І так само незвичайні, як «носи», їхні «вуха». Так, у коника «вухо» розташоване на нозі — вузька й досить довга щілина. Коник, який сидить на травиці десь під Києвом, може сприймати підземні поштовхи, що відбуваються в Японії.
Очі в комах також унікальні. Зараз відомо, що їх не пара, як видається спочатку, а сотні й навіть тисячі: кожна пара очей у комахи, яку ми бачимо, насправді складається з багатьох очок — оматидів. Одні комахи короткозорі, інші добре бачать удалину, одні не розрізняють кольорів, інші мають кольоровий зір, ще інші частиною очок здатні відчувати лише темні й світлі тони, частиною — розрізняють кольори. Одні комахи добре бачать (значно краще, ніж людина) предмети, що рухаються швидко, інші — тільки ті, що рухаються повільно. Та які б не були очі в комах, вони саме такі, які потрібні для життя в таких умовах, у яких живуть шестиногі. І всі ці очі, без винятку, цікаві людині. Адже, крім зазначеного, деякі комахи здатні й удень бачити зоряне небо, є й такі, що бачать ультрафіолетові промені, яких не сприймає людське око.
Найдужчі у світі тварини — це комахи (звісно щодо свого розміру). Так, наприклад, слон піднімає вантаж, що дорівнює 30–50 процентам його власної ваги, кінь — 50–80 і приблизно стільки ж — людина. Бабка здатна підняти вагу в 10 разів більшу, ніж важить сама, хрущ — у 24 рази, мурашка тягне ношу в 52, а щипавка — в 100 разів важчу за себе. Жуки взагалі богатирі: гнойовики (залежно від виду) можуть тягнути вантаж у 1460 і навіть у 4210 разів більший, ніж їх власна вага.
Комахи й стрибуни незвичайні — деякі здатні стрибати у висоту і довжину також у сотні разів більше, ніж власний «зріст».
І, нарешті, найбільш приголомшлива загадка комах — їх міжконтинентальні перельоти. Здається неймовірним, що маленька комашина з її слабенькими крильцями здійснює тисячокілометрові мандри. Звідки така сила, звідки вони беруть «пальне» і як саме їхні крихітні, здавалося б, слабкі крильця витримують таке навантаження? Як комахи знаходять дорогу? Наприклад, із Києва до Африки. Летять вони тільки в один кінець, там умирають, встигши відкласти яйця, а молоде покоління повертається назад. І летить за певним маршрутами, за якими рік у рік століттями літали комахи. Але й це ще не все: для комах навіть найменший вітер — перешкода. Отже, вони якось «уміють» ураховувати його, мають якісь «прилади», які допомагають їм коригувати політ, щоразу враховують силу вітру. Що їх веде, що допомагає в польоті? Сонце? Місяць? Теплове чи магнітне випромінювання, ще не пізнане людьми, але якими уже давно користуються комахи?
Як літає хрущ? Адже справжня сила його «мотора» не могла б підняти в повітря цю комаху. А проте не лише піднімає, а й допомагає жукові чудово літати, дуже добре маневрувати.
А муха порушує всі закони земного тяжіння. Досить довго вважали, що вона ходить по стелі або по стіні, чіпляючись кігтиками за нерівності або тримаються з допомогою присосків. Однак дослідження показали, що ані кігтиків, ані присосків у неї немає. То як же тримається муха? Незрозуміло.
А чому південноамериканський жук-бомбардир, «розжарюючись» під час пострілу до 100 градусів, не «зварить» сам себе? Загадка.
Як, чому, яким чином — сотні й тисячі запитань ставлять люди комахам. І на багато які з них відповіді поки що такі: невідомо, незрозуміло, незбагненно.
Ми вже чимало знаємо про комах. Але справ у ентомологів ще дуже багато.
Цікавинки про комах
Комахи — чи не найбільш загадкові істоти на нашій планеті. Їх мільярди на планеті, вони бувають гарними, заворожуючими, надокучливими, кусючими... Але що ж ми насправді знаємо про комах?
Комах на землі більше, ніж усіх інших тварин разом узятих. Приблизна кількість комах на Землі визначають цифрою із 18 нулями, тобто мільярдом мільярдів. На кожну людину припадає не менше 250 млн цих дрібних тварин.
Які комахи найбільш витривалі з усіх? Це, звісно, комарі. Вони не лише добре почуваються в умовах теплого клімату, але й на холодних північних територіях Канади, Сибіру і навіть на Південному полюсі!
Цікаво, що комахи чують за допомогою тисячі волосків на тілі. Самець комара має на своїх вусиках кілька тисяч таких волосків, які вібрують і передають сигнал у центральну нервову систему.
Ви гадаєте, що бджоли та мухи гудять? Зовсім ні, в них немає спеціальних органів для гудіння. Ці звуки видають їх крила на високій швидкості. Чому комар, коли летить, дзижчить, а джміль гуде? Виявляється, що комар за секунду робить 600 помахів крильцями, а джміль — дещо більше 200. Чим помахи частіші, тим тонший звук.
Ви вважаєте, що всі комахи вже відкриті науковцями? А от і ні! Щороку вчені знаходять у куточках нашої планети близько 10 тисяч видів нових видів комах. Науці ще не відомо близько мільйона цих істот.
Комахи сприймають більш широкий діапазон світла, аніж люди. Деякі комахи можуть навіть бачити промені ультрафіолету, а чимало жуків — навіть інфрачервоні! Цікаво, але вони не можуть фокусувати свої очі й можуть чітко розгледіти об’єкт лише з відстані у кілька сантиметрів.
Лінза ока у комах має вигляд опуклого шестигранника. У таких комах як бабка око може складатися з величезної кількості фасеток, приблизно з 30 000. Причому кожна фасетка відображає лише певну частину об’єкта.
Саме тому комахи не сприймають об’єкти цілком. Картинку дійсності комахи бачать, наче мозаїку. Комахи не мають повік, тому їх очі зажди розплющені.
Гусінь може підняти вантаж приблизно у 25 разів більший за власну масу, а мурахи — у 100 разів.
Мурашок на нашій планеті налічується майже 12, 5 тис. видів, а в одному мурашнику може бути близько 300 тис. осіб. Там, де є гніздо рудих лісових мурашок, навколишня ділянка лісу (не менш як 0, 5 га) залишається майже не ушкодженою. Якщо руді лісові мурашки із середнього мурашника знищують за добу близько 20 тис. шкідливих комах на площі 0, 25 га, то на 1 га лісу потрібно мати не менше 4–5 гнізд мурашок.
Мешканці одного мурашника протягом робочого дня знищують понад 20 тис. комах.
В Америці та Африці мешкають мурашки, яких бояться навіть леви. Вони вбивають усіх, хто трапляється на їх шляху.
М’язи деяких комах дуже міцні. У блохи стрибок у 200 разів більший за довжину тіла; травневий хрущ несе вантаж у 24 рази більший за його власну вагу.
Коник-стрибунець «чує» ногами: органи слуху розміщені у нього на гомілках передніх ніг.
Хатня муха відкладає за один раз 100–150 яєць і може повторювати кладку через 2–4 дні. Загальна її плодючість — 600–700 яєць. Якби личинки, лялечки та дорослі мухи не гинули, то потомство лише однієї самки до кінця літа досягло б 5 трильйонів! Мухи переносять більше 60 видів хвороб, з-поміж яких черевний тиф, дизентерія, бруцельоз. Під час дослідження на поверхні однієї мухи виявлено до 6 млн бактерій, а у її кишечнику — 28 млн.
Кімнатна муха розрізняє за смаком близько 30 тисяч різних речовин.
Клопи відкладають 70–100 яєць, травневий хрущ — 70, колорадський жук — 700, метелики — 100–400, озима совка — до 2 тис. яєць.
Найсильніша на Землі істота — це не тигр, не лев, не слон, а жук-гнойовик скарабей. Ця комаха підіймає і переносить на своїй спині вантаж, який у 850 разів важчий за масу її тіла.
Створюють і збагачують родючість ґрунту надзвичайно дрібні і дуже давні комахи — дрібні ногохвістки. Вони живуть на поверхні й у верхніх шарах ґрунту. На 1 м припадає від кількох до 700 тис. тварин, залежно від кількості відмерлого листя, квіткового пилку, спор і міцелію грибів, що є їх їжею.
Жуків на нашій планеті налічується близько 200 тис. видів. Найменші з них — короїд мікрограф (2 мм), музейний жук (3 мм) і жук перистокрилець (0, 4 мм).
Кліщ виживає після шести років голоду, а блощиця — після семи. Проте, рекордсменом цьому «змаганні» є павук, який живе в Індії. Він може обходитися без їжі протягом 18 років!
Найбільші серед метеликів — павичеве око і дубовий шовкопряд. Розмах крил цих метеликів досягає 14–15 см.
Метелик махаон робить 5 помахів на секунду, білан брукв’яний — 6, жалібниця — 10, павичеве око — 37–41, а нічний метелик совка — 37–48 помахів на секунду.
У Бразилії живуть метелики, які мають дуже приємний запах, деякі люди спеціально тримають їх у своїх будинках, як освіжувачів повітря.
З кожних 100 га тундрового болота комарі можуть щодня переносити 6 кг кальцію, 9 кг фосфору і 16 кг азоту.
Травневий хрущ може тягти вантаж у 24 рази більший, ніж важить сам.
Нині на Землі існує близько 25–30 тис. різних видів бджіл. На європейській території (зокрема в Україні) близько 85 % видів рослин запилюють бджоли.
Щодня бджоли всієї планети можуть запліднити 3 трильйони квітів і виробити близько 3 тисяч тонн меду. Кількість бджіл в одному вулику середньому становить 60–120 тисяч. Бджола за один виліт приносить малесеньку краплинку меду — всього 0, 05 грама. Щоб зібрати хоча б один кілограм меду, бджілці-трудівниці потрібно вилетіти по взяток 50 000 разів і відвідати 10 мільйонів квіток. Бджоли, крім матки, живуть недовго, їх вік залежить від того, коли вони народилися. Червнева бджола живе 48 днів, а липнева — тільки 20.
Цікаво, що бджоли та мурахи можуть нормально жити лише в компанії з 25 комах. Якщо ж їх виявиться менше, то комахи «засумують». А на самоті просто загинуть
Найдужчим відносно власної ваги є жук-носоріг. Сам він важить усього 14 грамів, а може тягнути «вантаж» понад півтора кілограма.
Сонечко
Відмінною рисою сонечок (лат. Coccinellidae) як повноправного представника ряду твердокрилих, є отверділі передні крила, що захищають цих комах. Вони можуть бути різних кольорів — від жовтого та червоного до коричневого та сірого, і прикрашеними кількома чорними точками, найчастіше таких точок сім.
Існує поширена помилка, ніби за кількістю чорних цяток на крилах сонечка можна дізнатися, скільки воно прожило. Це правильно лише частково, оскільки з віком точок на крилах сонечок стає менше.
У своєму розвитку сонечка здолає повний цикл перетворень — спочатку відкладаються яйця, вони перетворюються на личинки, потім — стадія лялечки, яка перетворюється в імаго.
Імаго (доросла комаха) — остання і найбільш тривала стадія, яка може тривати кілька місяців, інші етапи свого розвитку сонечко проходить усього за кілька днів. Комасі, яка щойно перетворилася з лялечки на дорослу особину, потрібно всього кілька годин, щоб її передні крила затверділи і набули звичного яскравого плямистого забарвлення.
Найбільший апетит у цьому циклі мають личинки і дорослі особини, які перебувають у постійному пошуку їжі — попелиць, кліщів, яєць колорадських жуків і навіть личинок і яєць своїх родичів, у випадках, коли звичайної їжі не вистачає.
Щоб відкладати яйця, сонечка повинні з’їдати велику кількість попелиці — для дорослих особин — це кілька сотень комах на день. Голодна личинка в пошуках їжі може здолати до дванадцяти метрів — колосальну відстань для цих істот. Корисними добавками до дієти сонечок служать цвіль і пилок рослин.
Завдяки своїм харчовим вподобанням сонечка стали кращими друзями фермерів у боротьбі зі шкідниками — попелицями і колорадськими жуками. Найактивніший період для винищення попелиці — з весни до пізньої осені, взимку сонечка забираються під опале листя, кору дерев або камені, там чекають на наступну весну. Залежно від наявності їжі, ці комахи живуть від кількох місяців до року, і дуже рідко — до двох років.
Молоді особини завжди відрізняються яскравим забарвленням, яке поступово тьмяніє з віком, при цьому залишаючись досить переконливим попередженням для хижаків, які захочуть зазіхнути на життя комахи.
Ще один ефективний спосіб захисту — це отруйна жовта рідина з різким запахом, яку сонечка виділяють з суглобів ніг. Вона відлякує їх головних ворогів — павуків, жаб і деяких комах, що харчуються сонечками. Птахи й інші хребетні тварини на сонечок не полюють.
Бабка — хижа красуня світу комах
Бабки (Odonata) — одна з найдавніших груп комах. Відомі вони здавна (359–299 млн років тому), причому бабки того часу досягали справді гігантських розмірів. У сучасній фауні налічується близько 4500 видів, більшість з них живе в тропіках і субтропіках. Деякі види перебувають під загрозою зникнення (переважно через руйнування місць проживання) і занесені до Червоної книги.
Отримавши здатність польоту, деякі групи комах відкинули його зовсім, повернувшись до безкрилого існування, другі піднімаються в повітря тільки за необхідності, треті літають багато і регулярно. Але ніхто, як би добре він не літав, не відмовився повністю від пересування по землі. Ніхто — окрім бабок.
Звісно, вони теж не можуть прожити все життя в польоті. Час від часу бабки опускаються на тверду опору, але майже ніколи не ходять по ній. Сідають вони зазвичай не на землю, а на високі рослини, каміння, паркани. Бабка може просидіти на такому «аеродромі» від пари секунд до кількох годин, якщо вона влаштувалася там на нічліг, весь цей час залишаючись практично нерухомою. Її сильні й чіпкі лапки потрібні не для пересування, а для надійного зчеплення з опорою. Але головне їх призначення — ловити здобич — літаючих комах. Наздогнавши жертву, бабка хапає її лапами і підносить до рота, де містяться потужні щелепи. Незважаючи на свій страхітливий вигляд, вони потрібні тільки для харчування. Схоплені хижаком або людиною, навіть великі за розміром бабки не намагаються вкусити ворога.
Навіть той, хто ніколи спеціально не цікавився бабками, напевно помічав, що у них є два типи статури, що розрізняються між собою. Дрібні бабки — тоненькі, легкі; під час посадки вони складають крила у вертикальній площині до тіла. Їх пурхаючий політ позбавлений стрімкості й нагадує політ метеликів. У великих бабок тіло значно масивніше, крила в сидячому положенні залишаються розведеними в сторони.
Але найголовніша відмінність відображена в наукових назвах цих груп — рівнокрилі й різнокрилі. Дійсно, у дрібних бабок всі чотири крила майже однакові за формою, а у великих задні крила помітно розширені біля основи. Як у великих, так і у дрібних бабок передні й задні крила «рівноправні»: під час польоту вони працюють несинхронно (хоча і скоординовано). Уважають, що це архаїчна, характерна для древніх комах техніка рухів, здатна забезпечити лише повільний і не дуже маневрений політ. Дійсно, всі інші добре і багато літаючі комахи або навчилися зчіплювати крила з кожної сторони в єдину несучу площину (оси, бджоли, багато метеликів), або зовсім відмовилися від однієї з пар крил (мухи, комарі), або позбавили її рухливості в польоті (жуки). Однак великі (різнокрилі) бабки залишилися вірними «алюру», та ще й примудрилися стати кращими літунами серед комах. Деякі з них розвивають швидкість до 50 км/год, а то й більше. На заздрість авіаконструкторам швидкісні можливості поєднуються із завидною маневреністю: великі бабки не гірше за дрібних можуть зависати на місці або розвертатися під неймовірними кутами, не знижуючи швидкості. До того ж вони можуть годинами знаходитися у повітрі без посадки. Також цікава сама конструкція крила — на кожному крилі у бабок є непрозора плямочка — стигма — ділянка потовщеного хітину, яка служить для запобігання згубній вібрації крила.
Повітряний мисливець, головним козирем якого є швидкість, може впевнено покладатися тільки на зір. Не дивно, що характерна риса будь-якої бабки — величезні очі на витягнутій в ширину голові. Очі становлять більшу частину голови, а у деяких великих бабок зливаються воєдино. Вони складаються з майже 30 000 елементів-фасеток, забезпечуючи практично круговий огляд. У всіх бабок обов’язково є ще й три простих очка — між «головними» очима або, якщо ті злилися, спереду від них. Тут же знаходяться короткі малопомітні вусики, у яких розміщені органи слуху і спеціальні рецептори, що визначають швидкість зустрічного потоку повітря.
Пророцтво Енштейна, або куди відлітають бджоли
Альберт Ейнштейн уважав, що через чотири роки після того, як зникне остання бджола, зникне і людство. В останні роки ці слова стали актуальними, як ніколи. Глобальне зникнення бджіл набуває катастрофічних масштабів, маючи доволі серйозні наслідки не лише для екосистеми планети, але й для продовольчої безпеки та світової економіки.
Світова епідемія
Бджоли зникають по всьому світі. За даними Всесвітнього фонду захисту бджіл, втрати цих корисних комах в 2007–2008 роках складають: в Канаді — 27 %, в Росії — 40 %, в Німеччині — 80 %, у Великій Британії — 30–35 % (близько 80 тис. родин), в Італії — 50 %. В Іспанії під час зимівлі 2004–2005 рр. загинуло близько 40 % бджіл, в США в 2006–2007 рр. зиму не пережило близько третини (приблизно 800 тис. вуликів).
Більш за все насторожує той факт, що бджоли помирають не стільки в процесі зимування, скільки просто зникають. Протягом декількох днів доросла популяція залишає вулик і відлітає, щоб померти.
Чому бджоли саме зникають, а не помирають у вуликах? Жодної містики тут насправді нема. Якщо бджола хвора, вона відлітає подалі від вулика, аби не заразити інших. Традиційні вороги бджіл, які зазвичай прилітають у вулик за медом та пилком, не чіпають заражені вулики. Це може свідчити як про наявність інфекції у самих бджіл, так і про те, що мед містить отруйні речовини.
Версії
1. На думку американських учених,— це стрес. Стрес, спричинений погіршенням екологічної ситуації на планеті, послаблює імунітет бджіл і робить їх вразливими до несприятливих чинників середовища. Коментувати цю версію складно, оскільки жодних результатів досліджень не існує.
2. Проблеми харчування. Недоїдання, а точніше одноманітне харчування бджіл, змушених запилювати великі однотипні поля.
3. Мобільні телефони. Випромінювання стільникових телефонів і приймально-передавальних пристроїв здатне негативно впливати на навігаційні здібності бджоли настільки, що вона просто не може знайти дорогу назад у вулик і гине. Проте ця версія не пояснює виникнення патологічних змін в організмі бджоли.
4. Паразити. Одним з підозрюваних в епідемії розпаду колоній був кліщ варроа, який паразитує на бджолах. Проте самі бджолярі заперечують цю версію, оскільки відсутні характерні ознаки варроатозу: 1) загибель лялечок; 2) поява нежиттєздатних бджіл і трутнів; 3) відсутність крил і кінцівок у молодих особин та ін. Якби причина була в кліщі, по пасіці повзали б заражені бджоли, оскільки уражена кліщем комаха, намагаючись вилетіти з вулика, просто падає на землю. Крім того, хвору на варроатоз сім’ю легко визначити за великою кількістю мертвих личинок і лялечок під вуликом, чого також не спостерігається.
5. Ізраїльський вірус гострого паралічу (IAPV). Вірус, виявлений 2004 року ізраїльськими вченими професором Іланом Селою. Вірус був виявлений у бджолах, яких завозили з Австралії. Проте цю країну не можна вважати джерелом поширення вірусу, оскільки цей же вірус був знайдений у маточному молочку з Китая.
6. Пестициди. Неконтрольоване використання пестицидів на початку 80-х років ХХ століття призвело до знищення бджіл і загибелі рослин, що ними запилюються. Проти цієї версії свідчить той факт, що бджоли зникають також у тих місцях, де пестициди не використовуються.
7. Генетично модифіковані організми. Медоносна бджола бере участь у запиленні соняшнику, сої, бавовни, мигдаля, пшениці, рапсу та інших культур. Ці рослини здебільшого генетично модифіковані, тобто бджола безпосередньо взаємодіє з ГМ-рослинами. Але такі рослини є ще недостатньо дослідженими.
Шляхи розв’язання проблеми
Поки вчені намагаються (або ж не намагаються) виявити причини різкого скорочення популяції бджіл, бджолярі шукають шляхи виходу з цієї скрутної ситуації. Деякі учені пропонують вивести новий вид бджіл, стійких до будь-яких захворювань, шляхом схрещування звичайних медоносних бджіл з агресивними африканізованими бджолами, які мають сильний імунітет. Про винахід методик порятунку бджоли заявляють також і українські вчені з Центру бджільництва, одна з яких, на їх глибоке переконання, стане справжньою сенсацією у світі. Петро Хмара, автор методи, заявляє, що бджолі можна повернути імунітет методом «штучного регулювання розмноження». Ця методика вже запатентована і була представлена громадськості на найближчому — Апимондія-2011, який відбувся у Аргентині.
Наслідки
На жаль, мало хто має реальне уявлення про те, чим загрожує людству зникнення бджіл. Три чверті усіх рослин існують у симбіозі з бджолами. Деніс ван Енджелсдорп так виклав масштаби трагедії: «Квітучі рослини залежать від бджіл. Вони потрібні одне одному, щоб виживати. Без бджіл або інших обпилювачів не буде фруктів та овочів. Залишаться тільки рослини, які запилюються вітром. Якщо тільки не знайдеться декілька сотень тисяч чоловік, які зможуть запилювати вручну».
Приблизно третина світового сільського господарства залежить від запилення, здебільшого медоносними бджолами (80–90 %). Бджоли запилюють помідори, огірки, перець, баклажани, цибулю, квасолю, кабачки, капусту броколі, яблука, груші, цитрусові, каву, какао, кокоси і інші культури, що забезпечують організм людини близько 35 % калорій, велику частину вітамінів, мінералів і антиоксидантів. Крім того, не слід забувати, що культури, які запилюються бджолами, є важливою складовою раціону худоби, і їх зникнення значною мірою позначиться на виробництві м’ясної продукції, і відповідно на цінах на м’ясо.
Наскільки виправданий прогноз Ейнштейна? Якщо бджоли зникатимуть з тією ж швидкістю, вони просто припинять існувати до 2035 року. Звісно, повністю продукти харчування не зникнуть, оскільки такі культури, як пшениця, жито, рис запилюються вітром. Проте важко спрогнозувати, які наслідки для організму людини матимуть відсутність мікроелементів, що надходять до нас з овочів та фруктів, і якими врешті-решт можуть бути екологічні наслідки зникнення рослин, що запилюються бджолою.
Мурахи — санітари лісу
Мурах називають «санітарами» лісу не дарма. П’яти мурашників на гектар лісу достатньо, щоб захистити дерева від комах-шкідників. Немає такої комахи, яка була б в змозі протистояти численним загонам цих найсильніших істот. Адже мураха здатна утримувати вниз головою вантаж масою 500 мг.
Для людини 500 мг — це маса медичної таблетки, а для мурашки вона в 100 разів перевищує власну масу. Тепер уявіть таку картину, мураха знаходиться вниз головою на абсолютно гладкій поверхні і тримає в своїх щелепах такий тягар! Це все одно що поставити перед людиною завдання залізти на стелю і спробувати в положенні вниз головою утримати в зубах вантаж вагою 8000 кілограм!
Мурашки, уражені смертоносною хворобою, залишають свої гнізда і йдуть вмирати на самоті.
Вірші
Метелик
Біла цятка, синя цятка —
Поцятковані крильцятка.
Ворухнулись, замигтіли,
Замигтіли, полетіли.
Що це, хто це той метелик?
Чи листочок, чи метелик?
Понад квітами літа,
В луг зелений заверта.
А в квітучим зелен-лузі
Всюди друзі, друзі, друзі:
Коник-друг, мурашка-друг.
Словом, друзів повен луг.
І метелик поміж нами
Сяє крильцями своїми.
Усіма чотирма
Всіх у лузі обійма.
(Б. Стельмах)
Народження метелика
Гусінь — справжня ненажера.
Нищить листя на деревах
І капусту на городі,
Всім рослинам дуже шкодить,
Як наїлась — заховалась,
В довгу нитку замоталась.
Вийшов кокон, наче хатка.
Можна в ньому зимувати.
Гусінь довго-довго спала,
Аж весна на дворі стала.
Поки спала, щось змінилось
— В неї крильця появились.
Тісно з крильцями у хатці,
Треба швидше вибиратись.
І з’явився на білий світ
Незвичайний диво-цвіт:
Не на ніжці виростає,
А над квітами літає!
Гусінь, де взяла ти крила?
Я би теж такі хотіла.
(В. Паронова)
Бабка
Мов химерний літачок,
Сіла бабка на сучок.
Цілий день вона літала
Край ріки біля дворів.
Скільки мошок поковтала,
Скільки з’їла комарів!
(В. Земний)
Коник-стрибунець
Скаче коник-стрибунець,
Доганяє вітерець.
Він із вітром грається,
Під листок ховається.
Навесні пахучі трави
Шовковисті і ласкаві,
Виліз коник з-під листочка
Вітер у траву пірнув,
Ліг тихенько і заснув.
Виліз коник з-під листочка
І питає у дзвіночка:
— Вітерець не пролітав?
Десь тут був — і вже пропав.
Подивився з висоти,
— Поможи його знайти.
Квіточка відповідає:
— У траві твій друг дрімає.
А без нього сумовито,
Треба нам його збудити.
Мій тоненький голосок
Не почує твій дружок.
Коник каже «Не журись!
Маю скрипочку, дивись.
Зараз я на ній заграю,
Аж луна піде за гаєм!
Затанцюють трави й квіти
І прокинеться наш вітер».
Коник крильцями скрекоче —
Вітерець збудити хоче.
(В. Паронова)
Бджілка
Бджілка літає
Серед квіток,
В вулик збирає
Добрий медок.
Ой і солодкий
Сік у квіток,
Дасть до схочу нам
Меду дідок.
Скаже: «Жалійте,
Діти, бджілок.
Носять вони нам
Гарний медок».
(В. Бурбела)
Мурашина сім’я
Всі мурашки роботящі,
Серед них нема ледачих,
Цілий день вони працюють
І мурашник свій будують —
Не для себе, для родини,
Для своєї мурашини.
У сім’ї розподіл праці.
Матка їх сидить у хатці,
Справно яйця відкладає.
Няньки яйця доглядають.
А мурашки вовки
Сторожують залюбки,
Всіх чужинців відганяють.
Підійди-но — покусають!
Будівельники будують.
Кухарі усіх годують.
Дружна, сильна їх родина —
Гарний приклад для людини.
Хоч весна давно настала,
Та тепла іще замало.
(В. Паронова)
Бджілка-розвідниця
Хоч весна давно настала,
Та тепла іще замало.
Заховавшись в вулик свій,
Тихо спить бджолиний рій.
В кожній справі є, малята,
Хтось сміливий і завзятий.
Він в усьому передує
І найбільше всіх працює.
Виповзає бджілка квола.
Оглядається навколо.
Бачить сонечко. Зраділа.
Загуділа. Полетіла.
Запах меду чує скрізь
І летить на запах в ліс.
Дуже тішиться бджола:
Дика грушка зацвіла.
Заховала мед за щічки,
Понесла своїм сестричкам.
Вдома всіх почастувала,
Потім танець починала.
Вліво — круть і вправо — круть,
Тричі крильцями змахнуть,
Через поле на горбок —
І потрапите в лісок.
В танці бджілка розказала,
Як вона медок шукала.
(В. Паронова)
Комар
Гість непроханий у хаті.
Я тебе не хочу знати!
Цілий день гудиш, гудиш,
Прожену тебе скоріш.
Знаю, чом ти залетів,
Покусати захотів.
В руки я взяла рушник —
Налякався гість і зник!
(В. Паронова)
Цвіркуни
У бабусиній оселі
Цвіркуни живуть веселі.
Прокидались навесні
І заводили пісні
Про весну-красну, про літо
Про осінні пишні квіти.
Лиш про сніг і заметілі
Цвіркуни співать не вміли.
Бо проспали усю зиму
У бабусі за дверима.
(Р. Росіцький)
Хто Юрасика вкусив
Проти сонечка квітник —
Тут Юрась гуляти звик.
Зазира у квітку кожну.
— Чи тебе понюхать можна?
— Нюхай, нюхай та гляди.
Щоб не сталося біди.
Шелестить увесь квітник.
Раптом наш Юрась у крик.
— Ой! Ой! Ой!
Біжить щосили,
— Мамо! Квітка укусила.
Мама каже: «Укусити
Аж ніяк не можуть квіти».
— Хто ж тоді? —
Юрась питає,—
— Укусив мене? Не знаю.
Чи не можете, малята,
Ви Юрасеві сказати?
(Я. Левич)
Загадки
В довжину стрибати хоче
І до цього ще стрекоче.
Трохи схожий на коня,
Але не його рідня.
Стрибунець, що має дзвоник,—
Це лише звичайний... (коник).
М. Щур
Летить — пищить,
Сяде — мовчить.
Хто його вб’є —
Свою кров проллє. (Комар)
В. Щур
Цей господар на болоті
Все життя своє в польоті.
А якщо сідати мусить —
Гострим хоботом укусить.
До людей летить з-під хмар
Гість непроханий... (комар).
В. Довжик
Біля гаю хатку маю,
День у день я вилітаю.
Жде на мене праця влітку.
Легко лину над лужком
І годую всіх медком. (Бджола)
Б. Ярмоленко
Зимою спить,
Літом бринить,
Понад садом літає,
Солодку росу збирає. (Бджола)
Літом летіло,
Зимою засіло.
Прийшло літо —
Знов полетіло. (Муха)
Живе лише улітку він,
Шовкові крила має,
Із квіточки на квіточку
Він весело літає. (Метелик)
Уночі літає,
Вогнем миготить,
А диму немає. (Світлячок)
М. Щур
Блискучі крила підійма —
Був тільки тут і вже нема.
Немов сохатий, роги має,
Себе він ними захищає.
Коли ж злякає, то пробач
Жука з ім’ям страшним... (рогач).
Творимо чарівний світ власноруч
Метелик над квіткою
1. Відріжте половину аркуша А4. Складіть його навпіл. Намалюйте силует метелика і квітки.
2. Зробіть розрізи для квітки і виріжте метелика.
3. Позначте лінію згину.
4. Розверніть папір і зігніть у середину квітку і метелика.
5. Відкрийте аркуш — і «метелик сідатиме на квітку».
Бабка (модульне орігамі)
1. Крила можна зробити плоскими, вставляючи 2 куточки в 2 кишені. Для крил візьміть 4 рази по 6 модулів.
2. Збери тулуб з 9 модулів.
3. Для хвоста візьміть 8 модулів. Хвіст і вуса виконуються так само, як у попередньому варіанті бабки.
Райдужний метелик (аплікація із пластиліну)
Матеріали: пластилін, тонкий дротик, картон.
Разрізування — оригінальний прийом роботи з пластиліном. Декілька кусочків пластиліну різних кольорів складіть пластами, а потім багато разів розріжте. Із отриманих деталей можна скласти багато образів.
1. Заготовка для розрізування. Спосіб «Листковий пиріг».
Щоб зробити таку заготовку, зліпіть 4–7 пластинок (розміром 4–6 см на 6–10 см). Верхню пластину можна зробити меншою. Покладіть пластинки одна на одну, притисніть і складіть навпіл, як книжку.
2. Розріжте.
Квіллінг (майстер-клас з виготовлення метелика)
Паперокрутіння, або квіллінг (quilling) — мистецтво виготовлення плоских або об’ємних композицій зі скручених у спіральки довгих та вузьких смужок паперу. Квіллінг ще називають «паперовою філігранню».
Квіллінг популярний у Німеччині, Англії та Америці. Це простий вид рукоділля, що не вимагає великих витрат. З паперових стрічок створюють квіти та візерунки, які потім використовують як прикраси на альбомах, рамках для фотографій, листівок, подарункових упаковок, створення декоративних панно, композицій і навіть тривимірних.
Для роботи потрібне:
1. Кольоровий папір — нарізані смужки (можна купити в будь-якому магазині, де продають товари для листівок, творчості). Стандартна ширина смужок близько 3 мм, але це залежить від вашої фантазії.
2. Клей — щоб не залишав слідів і швидко висихав.
3. Ножиці — повинні мати загострені кінці, за допомогою них зможете досягти максимальної точності.
4. Пінцет — повинен бути дуже гострим, але зубці на кінці мають бути відсутні, вони можуть залишити сліди на ваших роботах, пінцет повинен забезпечувати надійне захоплення при мінімальному натисканні.
5. Шило для намотування — можна виготовити самостійно з голки з довгим вушком вставивши її в пробку від вина. Кінчик вушка розпиляти, утворюючи, своєрідну «вилку».
6. Лінійка з отворами — (офіцерська) дуже зручно використовувати, для точності повторення однакових елементів.
7. Килимок — корковий або будь-який інший, головне щоб голки встромляли.
Беріться до виготовлення метеликів.
Намалюйте ескіз крила, виріжте і покладіть на килимок. У кожну вершину встроміть шпильку. Місця для шпильок відзначені червоними точками на фото (початкова точка позначена зеленим кольором). Кінці смужок приклейте. Основа крил виконана з трьох смужок, кожна смужка завдовжки до 90 см. Використовуйте техніку петельчатого квіллінга (петельки між червоною і зеленою точкою не обриваючи смужок). Кінці смужок приклейте.
Так само зробіть друге крило. Сміливо його заповнюйте. (Фото 5, 6 нижні крила)
Цей варіант метелика зроблений з гофрованих смужок (див. фото 7). Візьміть смужки і з них скрутіть роли, і заповніть порожні клітинки.
(Фото 8) Крило готове, по контуру обклейте його гофрованою смужкою.
Голова зроблена з намистинки, вусики з гофрованої смужки, крила прикрашені мікробісером. Щоб зробити тулуб, потрібно взяти шматочок паперу у формі рівнобедреного трикутника і скрутити його в трубочку від основи до вершини.
У квіллінгу використовують близько 20-ти базових елементів, але майже в кожному з елементів використовують одну методику — скручування і прищипування.
Сонечко з паперу
Для виготовлення знадобляться:
— двосторонній кольоровий папір (червоний і чорний);
— фломастери;
— клей;
— ножиці;
— двостороння клейка стрічка.
Виготовлення
1) З червоного кольорового паперу виріжте два кола і зігніть їх навпіл.
2) З чорного кольорового паперу виріжте кілька маленьких кружечків для точок сонечка і один більший — для голови.
3) Наклейте точки, намалюйте очі й усмішку сонечку.
4) Склейте акуратно дві частини зігнутих кіл.
5) На звороті наклейте двосторонню клейку стрічку і приклейте сонечко у вибраному вами місці.
Сонечко з солоного тіста
Рецепт солоного тіста:
— 2 склянки борошна;
— 1 склянка солі;
— 3/4 склянки води.
Щоб солоне тісто не кришилося під час ліплення, вимісіть його, поки воно не стане еластичним.
Маленькі сонечка зробіть за допомогою кришечки від пластикової пляшки, а великі — виліпіть самі.
Форми готових жучків поставте на деко і випікайте протягом 15 хвилин, поки вони не затвердіють. Коли форми охолонуть, розмалюйте їх фарбами. Якщо покрити фігурки безбарвним лаком, вони блищатимуть.
Сонечко із пластиліну
Для виготовлення такого дивовижного сонечка знадобитися пластилін червоного (найбільше), чорного, білого і сірого кольорів.
На малюнку — докладна інструкція виготовлення саморобки.
Сонечко (орігамі)
1. Візьміть двосторонній кольоровий папір (червоний) і виріжте квадрат.
2. Зігніть аркуш по діагоналі.
3. Отриманий трикутник зігніть, а потім розігніть.
4. Зігніть два куточки вниз, як зазначено на малюнку.
5. Отриману фігуру переверніть на іншу сторону.
6. Зігніть верхній куточок вниз, як показано на малюнку.
7. Відігніть зігнутий куточок так, щоб утворилася маленька гармошка.
8. Отриману фігуру переверніть на іншу сторону.
9. Намалюйте сонечку чорні цяточки.
Література
Вервес Ю. Г., Балан П. Г., Серебряков В. В. Зоологія.— К. : Генеза, 1996.
Дмитрієв Ю. Г. Ця дивовижна наука зоологія.— К. : Веселка, 1981.
Охріменко А. М., Шухова Е. В. Хрестоматія із зоології.— К. : Радянська школа, 1988.
Роберт Дей Аллен. Наука про жизнь.— М. : Просвещение, 1981.
Ситник К. М., Топачевський В. О. Біологічний словник.— К., 1986.
Тетьоркіна В. А., Погорелова С. М., Я і Україна. 3–4 класи. Матеріали до уроків.— Х. : Вид. група «Основа», 2008. |
| Категория: Вісті з уроків | Добавил: Ягідка (2014-02-26)
|
| Просмотров: 7239
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
| Міні-профіль |
Четвер
2024-05-02
16:36
|
| Корисні посилання |
Управління освіти Бахмутської міської ради
Бахмутський НВК №11
Виховна робота ЗОШ №18
 |
| Наші свята |
 |
|
