| Говори правильно! |
 |
| Код кнопочки |
|
|
Контрольний переказ тексту/ 9 клас
|
| 2017-03-12, 13:28 |
ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У 9-А КЛАСІ
Тема: Контрольний переказ тексту
Мета: з’ясувати рівень сформованості вміння письмово переказувати текст розповідного характеру; розвивати культуру писемного мовлення, мислення; сприяти збагаченню словника, виховувати повагу до людей, що ціною власного життя вибороли мир, свободу й незалежність; формувати комунікативну компетентність.
Обладнання: текст переказу
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ
ІІІ. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
1. Читання тексту вчителем
Яшка-розвідник
Ця історія трапилася наприкінці липня 1943 року в селищі Жихор, що під Харковом. У той час у хіті родини Тимчинко квартирували німецькі офіцери, а саму сім’ю виселили в невеличку кухню. Одного дня на подвір’я привели хлопця. На вигляд йому було років 19, босий, одягнений у брудну спідню сорочку та галіфе. Йому не дозволяли розмовляти з кимось із сім’ї, навіть з дітьми, у хату не пускали, о й спав хлопчина надворі на підводі. Дружина Івана Митрофановича таємно підгодовувала хлопця, розмовляла з ним. З’ясувалося, що хлопця звали Яшка, у полон його взяли, коли той спав у лісі. Фашисти його не били, але поводилися, як з худобою, до хати не пускали. Одного спекотного серпневого дня Яшка наважився-таки зайти до оселі, скориставшись відсутністю німців. Іван Митрофанович був дуже здивований, але Яшка сказав, що йому вкрай потрібен ніж або ножиці. Отримавши ніж, хлопець швидко розпоров пояс галіфе, вийняв якийсь папірець і простягнув його господареві. Іван Митрофанович із зацікавленням почав читати. Яшка виявився розвідником, завтра він неодмінно має повернутися до полку. Якщо хлопця не буде вчасно, його вважатимуть зрадником.
Яшка почав просити чоловіка, щоб його десь сховали і допомогли втекти. Іван Митрофанович розгубився, адже добре знав, що коли Яшку е знайдуть на подвір’ї, йому і сім’ї це так не минеться. А як хотілося допомогти хлопцеві! Тоді дядько Іван придумав таке: покликав старшу доньку, якій на той час виповнилося 17 років, велів скликати дівчат і хлопців, нібито на день народження.
Увечері зібралося багато молоді, принесли баян, гітару. Почалося свято. Німці й гадки не мали, що перед ними майстерно розігрується вистава. Хтось пішов у справах, хтось до хати відпочивати після спекотного дня. На Яшку один із хлопців начепив картуза та майку, оточили юрбою і пішли через вулицю до хлопця, який потім сховав Яшку на кукурудзяному полі. Ще довго лунали пісні селом – то співали хлопці й дівчата, відволікаючи увагу загарбників. А Яшка тим часом біг полем до річки, де його вже чекали.
Уранці офіцери кинулися шукати бранця, але від нього уже й духу не лишилося. Німці бігали, кричали, вимагали від Івана Митрофановича, щоб той знайшов хлопця. Чоловік шукав у сараї, в хліву, позаглядував у курник, але хлопця ніде не було з поведінки офіцерів було видно, що ті збентежені, вони швидко збирали речі, вантажили їх на підводи й увесь час кричали «Яшик». Один гітлерівець ухопив Івана Митрофановича за комір, трусонув, як навіжений, і почав щось незрозуміле викрикувати, розбризкуючи слиною. Потім із силою жбурнув на землю, сам скочив на підводу, де його вже чекали німці, й вирушили з двору. А незабаром почали стріляти зенітки. Родина Тимчинко сховалася у погрібник. Люди не знали, скільки часу пройшло, тільки чули, як гриміло над головою, як вилітали з вікон шибки. Коли нарешті все стихло, на подвір’ї почулися голоси. Лунала рідна мова. Іван Митрофанович підняв ляду і побачив радянського офіцера, який стояв посеред двору й озирався навсібіч, а з хати вибіг Яшка. Він шукав своїх рятівників. Коли всі вилізли зі схованки, офіцер подякував Івану Митрофановичу та його дочці Галі за допомогу, а Яшка попросив записати адресу і пообіцяв: якщо залишиться живим, то обов’язково напише.
Лист так і не прийшов. Ні Іван Митрофанович, ні Галя так і рне дізналися, як насправді звали хлопця (у нього був східний тип обличчя, і його навряд чи звали Яшею). Не знає ніхто, чи залишився юнак живим після війни. Але цю історію про молодого розвідника ще й досі пам’ятають у сімї мого прадіда, Тимчинка Івана Митрофановича.
(556 слів) (Є.Богатир)
2. Визначення теми та головної думки тексту.
3. Визначення стилю тексту, з’ясування стильових ознак.
4. Індивідуальне складання плану прослуханого тексту.
5. Самостійна робота учнів на текстом у чернетках.
6. Редагування написаного.
7. Написання контрольного переказу.
ІУ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ
Заключна бесіда
- На які роздуми спонукає вас прослуханий текст?
- Чи є у вашій родині цікаві або повчальні історії?
- Чи знаєте ви історію своєї родини?
У. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Написати твір «Велика Вітчизняна війна в історії моєї родини» або «Ордени та медалі моєї сім’ї». |
|
Категорія: Українська мова | Додав: zhenya
|
| Переглядів: 2280 | Завантажень: 0
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
| Міні-профіль |
П`ятниця
2024-12-27
10:18
|
| Корисні посилання |
Управління освіти Бахмутської міської ради
Бахмутський НВК №11
Виховна робота ЗОШ №18
 |
| Наші свята |
 |
|
